Актор і режисер Бен Аффлек розповів журналістці Bloomberg Емілі Чанг, що спершу ставився до штучного інтелекту з відвертим жахом, а згодом сам заснував компанію, яка створює інструменти для кінематографістів. У цій розмові він водночас намагається розвіяти міфи про те, що ШІ здатен замінити повноцінний процес створення фільму.
За словами Аффлека, зняти кіно простим введенням текстового запиту неможливо. Він наголошує, що фільм складається з безлічі рішень, які ухвалюють люди: від сценарію і вибору акторів до монтажу, світла та ритму кожної сцени. Саме в цих деталях, на його думку, і полягає справжня цінність режисерської роботи, яку не можна звести до однієї команди в комп’ютерній програмі. Він говорить про творчий процес як про серію суджень, а не про результат одного натискання клавіші.
Розмова також торкається того, як змінилося ставлення самого Аффлека до технології. Його перша реакція на ШІ, за його словами, була навіть не скептичною, а тривожною. Поступово він дійшов висновку, що інструменти на базі штучного інтелекту можуть стати корисними для кінематографістів, якщо використовувати їх як допоміжний засіб, а не як заміну людській творчості. Саме з цієї думки і виросла його компанія, орієнтована на роботу для фільмівників. Він описує цей перехід від недовіри до практичної роботи як особистий шлях, а не як раптове рішення.
Розмова відбулася в межах відеоматеріалу Bloomberg, який у короткому форматі відтворює головні тези інтерв’ю. Матеріал є частиною ширшої серії Bloomberg Originals, яка охоплює бізнес, технології, фінанси та культуру, і в якій журналісти шукають незвичні ракурси на великі теми. Значну частину уваги в цьому відео займає стрімінгова індустрія та зміни в медіабізнесі, однак основний акцент зроблено саме на тому, що технології можуть змінити в кіновиробництві і чого вони не здатні замінити. Аффлек виступає в ролі людини, яка поєднує досвід голлівудського митця з підприємницьким інтересом до нових інструментів.
Для читача ця тема має кілька вимірів. Кіновиробництво в усьому світі все частіше стикається з питаннями авторських прав, використання штучного інтелекту для створення зображень і звуку та страхом, що технології скоротять робочі місця. Позиція Аффлека, за якою ШІ має бути інструментом, а не автором, відображає одну з головних дискусій, які тривають у медіа та креативних індустріях останніх років. Вона також показує, що навіть люди, які спершу відкидали нові технології, можуть знайти для них практичне місце у своїй роботі, якщо вважають, що людський контроль над результатом залишається вирішальним.