Заворушення в Парижі, що почалися з протестів через недоліки державної системи освіти, перетворилися на ширше невдоволення вартістю життя та станом ринку праці. Економісти, які стежать за фінансовим становищем країни, вважають ці події «досить великим передвісником» бюджетних проблем Франції, адже державний борг наближається до 120% ВВП, а ринок уже реагує на ризики підвищенням вартості позик.
У протестах взяла участь значна частина молоді, і аналітики звертають увагу на розрив між поколіннями. За даними з нотаток до матеріалу, безробіття у другому кварталі становило 8,3%, реальне зростання ВВП — 0,4%, а номінальне зростання зарплат на національному рівні — 1,7%. Така комбінація слабкого зростання та низької динаміки доходів ускладнює становище людей, які тільки входять на ринок праці, і посилює відчуття, що економічні вигоди розподіляються нерівномірно.
Борговий тягар Франції оцінюється приблизно в 116% ВВП, хоча в тексті також фігурує цифра 120%. Дохідність 30-річних облігацій на момент підготовки матеріалу перевищувала 5,4%. Це означає, що уряд запозичує кошти на тривалий строк за відчутно вищою ціною, а кожна нова позика ще більше обтяжує бюджет.
Порівняння зі Сполученими Штатами показує, що проблема не є унікальною для Франції, однак масштаби відрізняються. Державний борг США становить близько 100% ВВП, а зростання їхньої економіки трохи перевищує 2%. Після парижких заворушень дохідність американських казначейських облігацій дещо знизилася, що свідчить про короткострокову реакцію ринку на європейські ризики, але не скасовує тиску на американських політиків через зростаючий борг.
Ключовим обмеженням для Франції є податкове навантаження. За оцінкою ОЕСР, податковий клин для працівників у Франції становить 47,2%, тоді як у США — близько 30%. Фактично французька економіка, за оцінками, вичерпала можливості додаткового збору податків, тож скорочення дефіциту доведеться шукати в інших інструментах, які неминуче торкнуться громадян.
Колишня керівниця економічних досліджень Navy Federal Heather Long вважає, що Франція вже просунулася далі за межі, за якими починається боргова криза. Вона також назвала розрив між молодим поколінням протестувальників і старшим поколінням, що має більше активів, тривожним сигналом і для Сполучених Штатів. На її думку, суспільне невдоволення, яке виникає, коли молодь відчуває, що її майбутнє перекладене на плечі наступних поколінь, може стати політичним фактором.
Філ Свеґел з Бюджетного управління Конгресу США наголосив, що відкладання бюджетних рішень лише переносить тягар на пізніших громадян. За його словами, очікувана корекція, ймовірно, буде прогресивною, тобто вона сильніше торкнеться людей з більшими доходами протягом життя. Водночас він підкреслив, що відтермінування не є нейтральним вибором, адже воно збільшує вартість майбутніх реформ.
Ці висловлювання прозвучали на заході Бипартизанського центру політики. Для читачів Vindor важливо, що французький приклад показує, як поєднання високого боргу, слабкого зростання, високого податкового навантаження та соціального невдоволення може швидко перетворитися на політичну та фінансову проблему, і що подібні ризики варто враховувати й за межами Європи.