Україна та Європейський Союз розробили спільний план впровадження Interoperable Europe Act, що визначає кроки для поступової інтеграції українських цифрових систем у європейський простір. Документ передбачає гармонізацію законодавства, створення Національної рамки інтероперабельності, участь у спільних проєктах та розвиток транскордонних цифрових послуг. Для громадян це означає менше довідок, паперових документів і повторного надання даних державним установам.
Інтероперабельність — це здатність різних цифрових систем взаємодіяти між собою, обмінюватися даними та правильно їх розуміти завдяки спільним стандартам. В Україні цей принцип уже частково працює: через систему електронної взаємодії Трембіта державні органи можуть обмінюватися даними між реєстрами та інформаційними системами. Однак європейська інтеграція вимагає адаптувати ці підходи до вимог ЄС, щоб взаємодія працювала і на транскордонному рівні.
У перспективі українець, який навчається, працює чи веде бізнес у ЄС, зможе отримувати державні послуги без зайвих довідок. Наприклад, щоб підтвердити диплом, вступити до університету чи влаштуватися на роботу, не потрібно буде повторно збирати дані, які вже є у державних системах. Необхідною інформацією українські та європейські органи зможуть обмінюватися цифровим шляхом.
Українці вже мали такий досвід під час пандемії, коли цифровий COVID-сертифікат у Дії можна було використовувати за кордоном завдяки сумісності з європейською системою. Це простий приклад того, що на практиці означає сумісність цифрових рішень різних держав.
Спільний план України та ЄС охоплює чотири ключові напрями. Перший — спільні правила: Україна має розробити та ухвалити Закон «Про інтероперабельність», гармонізований з Interoperable Europe Act. Важливо, що інтероперабельність має враховуватися ще на етапі розробки правил та рішень, а не постфактум, коли інформаційні системи вже створені.
Другий напрям — Національна рамка інтероперабельності, набір принципів, стандартів і рекомендацій, на які держава має орієнтуватися, створюючи або модернізуючи цифрові системи. Це дозволить проєктувати нові реєстри та електронні сервіси одразу з урахуванням взаємодії з іншими системами та європейськими підходами.
Третій напрям — інтеграція в європейську систему інтероперабельності. Україна вже представлена в Interoperable Europe Board, а в подальшому мають бути визначені компетентні органи та єдина контактна точка, відповідальні за реалізацію акта.
Четвертий напрям — розвиток транскордонних цифрових послуг. Україна братиме участь у спільних проєктах та зможе долучатися до regulatory sandboxes — середовищ для тестування нових рішень цифрової взаємодії між країнами. Паралельно Україна працює над впровадженням Once-Only Technical System (OOTS) за підтримки проєкту DT4UA. Логіка цієї системи проста: якщо необхідні підтверджені дані вже є в державних системах, людині не потрібно повторно збирати й подавати їх для отримання послуги в іншій країні.
Україна вже має значну частину необхідної цифрової інфраструктури: електронну ідентифікацію, цифрові документи та послуги, державні реєстри, систему Трембіта. Наступне завдання — гармонізувати ці рішення з європейськими правилами та стандартами. Водночас це двосторонній процес: Україна отримує доступ до європейських практик, експертних спільнот і спільних проєктів, але й може ділитися власним досвідом цифрової трансформації. План передбачає можливість додавання українських рішень з інтероперабельності до європейського каталогу.