У Німеччині розгортається парламентська дискусія щодо реформування системи донорства органів. Група з 58 депутатів Бундестагу внесла пропозицію, яка передбачає розширення інформаційної роботи та створення додаткових можливостей для фіксації волевиявлення, але категорично відкидає запровадження презумпції згоди. Про це повідомляє агенція dpa.
Згідно з текстом документа, автоматичне вилучення органів після смерті без попередньої згоди людини становило б «серйозне та юридично спірне втручання в право на самовизначення». На думку авторів ініціативи, мовчання не може вважатися згодою. Наразі в Німеччині для вилучення органів необхідна чітко висловлена згода за життя або згода родичів після смерті.
Ініціативу підтримують представники Християнсько-соціального союзу (ХСС), Соціал-демократичної партії (СДПН), «Зелених» та Лівої партії. Співініціатор пропозиції, депутат від ХСС Штефан Пільзінгер, заявив, що «мовчання не повинно бути згодою». Він назвав етично неприйнятним, коли держава оголошує донорами органів уразливих людей, які не можуть самостійно розібратися в цьому складному питанні.
На думку Пільзінгера, збільшення кількості донорів можна досягти не через презумпцію згоди, а шляхом масштабної просвітницької роботи, створення простих механізмів реєстрації та структурного спрощення процедур у клініках. У документі наголошується, що право на самовизначення включає й право не ухвалювати рішення, не зазнаючи через це особистих невигод. Крім того, вилучення органів без явної згоди може підірвати довіру до системи охорони здоров’я.
Автори пропозиції вважають, що головна причина низької кількості донорств — значні недоліки у впровадженні заходів для залучення потенційних донорів та спрощення документування волевиявлення. Тому вони пропонують доручити федеральному уряду розробити норму, згідно з якою всі громадяни невдовзі після досягнення 18 років отримуватимуть нагадування висловити свою позицію щодо донорства та зафіксувати її. При цьому має бути передбачена можливість зазначити не лише згоду чи відмову, а й невизначеність.
Окремо пропонується разом із федеральними землями розробити концепцію, як у паспортних столах та інших установах створити можливості для аналогового внесення даних до вже наявного онлайн-реєстру донорства. Цей реєстр запрацював лише у 2024 році, хоча був передбачений законом, ухваленим ще 2020 року.
Паралельно в Бундестазі зареєстровано альтернативний законопроєкт, який підтримують понад 200 депутатів із різних фракцій. Він пропонує запровадити презумпцію згоди: повнолітні особи автоматично вважалися б донорами після смерті, якщо за життя не висловили заперечення. Це стало б фундаментальною зміною наявної системи. Перша спроба ухвалити таку норму у 2020 році зазнала невдачі, натомість парламент ухвалив закон, що підтвердив принцип згоди, але передбачив більше інформування та зручніше документування.
Бундестаг у складі 630 депутатів має розглянути обидві ініціативи на першому читанні вже наступного тижня. Раніше, наприкінці червня, парламент уже провів загальні дебати про шляхи збільшення кількості донорів органів.
Потреба в органах, як-от нирки, печінка чи серце, залишається гострою. За даними Німецького фонду трансплантації органів, минулого року 985 людей після смерті передали один або кілька органів іншим — це найвищий показник із 2012 року. Водночас наприкінці 2025 року в черзі на трансплантацію перебували 8200 осіб. Загальновідомою проблемою є те, що багато людей загалом позитивно ставляться до донорства, але не фіксують власного волевиявлення.