Цьогоріч Україна відзначає 35 років незалежності, а Сполучені Штати — 250. Попри понад два століття різниці в історичних шляхах, обидві річниці об'єднує спільна істина: громадяни мають самі визначати своє майбутнє, а не жити за чужою волею. Америка сформулювала цю ідею ще 1776 року, проголосивши, що справедлива влада урядів походить зі згоди тих, ким вони управляють. Українці ж винесли її на всенародне голосування 1991 року, коли на грудневому референдумі понад 90 відсотків громадян підтримали незалежність, і більшість проголосувала за неї в кожному регіоні країни, зокрема й у Криму.
Однак кожна декларація незалежності знаменує лише початок. Найскладніша робота починається після проголошення: розбудовувати інституції, здатні захищати права і витримувати випробування, та переконувати наступні покоління, що самоврядування варте цих зусиль. Сьогодні Збройні сили України захищають незалежність на полі бою, а громадяни щодня зміцнюють її, розбудовуючи інституції, вимагаючи підзвітності та відстоюючи демократичні свободи навіть в умовах війни. За цей захист українські військові, їхні родини й цілі громади заплатили надзвичайно високу ціну.
Цього літа Рада директорів Національного фонду на підтримку демократії (NED) відвідала Україну, щоб бути поруч із партнерами, почути їх і побачити, як незалежність проявляється у виборі та діях громадян. У Бучі делегація познайомилася з історією Юлії. Коли російські війська окупували місто, їй вдалося разом із дітьми виїхати в перші дні окупації. Повернувшись у травні 2022 року, Юлія побачила свій дім пограбованим, а громаду — глибоко травмованою масовими вбивствами та катуваннями. Свою лють вона перетворила на дію: долучилася до добровольчого підрозділу протиповітряної оборони і тепер після робочого дня виходить на нічні чергування, захищаючи небо над громадою від російських дронів. Юлія також започаткувала ініціативу, щоб зберегти творчий доробок і пам'ять про місцеву художницю, яка не пережила окупації.
Історія Юлії, за словами авторів колонки, нагадує ідею, що відлунює і в українській, і в американській історії: свобода живе доти, доки громадяни готові її захищати. Упродовж поїздки делегація бачила те саме прагнення діяти серед партнерів — від громад поблизу фронту до суспільних дискусій про підзвітність і реформи. Українці не залишаються спостерігачами, а беруть на себе відповідальність за свою країну. Це зміцнило переконання, що одним із найбільших надбань України є її активне суспільство і та сила, якої воно додає державі.
Громадянська спроможність не виникла за одну ніч, і її не можна сприймати як належне. NED працює з українськими громадськими організаціями з 1989 року, ще до проголошення незалежності. Багаторічний досвід показує, що силу громадянського суспільства, яку світ побачив після лютого 2022 року, не породила війна. Вона формувалася десятиліттями, спираючись на прагнення українців жити вільно та відстоювати демократичні цінності попри радянські репресії, а сьогодні — попри жорстоку російську агресію. Після Революції Гідності ця енергія дедалі частіше знаходила продовження не лише в протестах, а й у формуванні державної політики, роботі в інституціях та просуванні реформ.
Мільйони українців уже мали досвід самоорганізації, вміли вибудовувати довіру й діяти спільно, не чекаючи вказівок згори. Україна витримала перший шок вторгнення не лише завдяки тим, хто взяв до рук зброю, а й завдяки десятиліттям активного суспільного життя, які виховали готовність брати відповідальність за країну. Демократична стійкість не є розкішшю, яку можна відкласти до завершення війни. Навіть в умовах надзвичайних безпекових викликів активне суспільство зміцнює обороноздатність: вимагаючи підзвітності від влади, громадяни допомагають вчасно помічати й виправляти помилки та зберігати суспільну довіру в найскладніші моменти.
Демократична підзвітність не суперечить національній безпеці — вона є одним із джерел її сили. Саме цю здатність авторитарні системи прагнуть придушити, адже підзвітність обмежує їхній контроль. Сила України значною мірою спирається на громадян, які навіть під час війни не відмовляються від свого голосу та права впливати на життя країни. Цю суб'єктність не можна поставити на паузу до перемоги — вона сама є частиною сили, що наближає перемогу.
Американцям цей принцип добре знайомий. Двісті п'ятдесят років тому Декларація незалежності проголосила засадничу ідею, що влада іде від народу, а не від правителів. У 1776 році ця обіцянка ще далеко не стала реальністю, але її сила в тому, що кожне наступне покоління американців знову повертається до цієї ідеї, прагнучи повніше втілити її в життя. Конституція України має той самий принцип і визначає, що джерелом влади в країні є народ. Під час візиту делегація побачила, наскільки глибоким і живим залишається це джерело: воно постійно живиться енергією громадян, їхньою ініціативою та прагненням змінювати країну на краще. Сильне й вільне у своєму русі, саме це джерело є вкрай важливим, щоб захистити незалежність України та забезпечити її сталість.