Восени 2026 року Україна може зіткнутися з обмеженнями електропостачання, які найчастіше відчуватимуть у години пікового споживання. Тривалість відключень залежатиме від інтенсивності російських атак, їхніх цілей, темпів відновлення пошкоджених обʼєктів і забезпеченості протиповітряними ракетами. Про це йдеться в дослідженні AIN «Українська енергетика: “зелені” рішення, відновлення й інвестиції». Водночас опитані експерти не прогнозують постійного дефіциту генерації за всіх сценаріїв.
За словами Андріана Прокіпа, доктора економічних наук, керівника енергетичних програм Українського інституту майбутнього та старшого наукового співробітника Інституту Кеннана, говорити про постійний дефіцит генерації некоректно. Дефіцит виникає переважно у години вечірнього піку. Якщо нових масштабних атак не буде і погода відповідатиме сезону, експерт не очікує суттєвих проблем з електропостачанням у вересні та жовтні. Підстав прогнозувати аномально холодну осінь, за його оцінкою, немає.
Експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев розглядає два сценарії: базовий і кризовий. Найімовірнішим він вважає базовий, за якого росія продовжуватиме атакувати теплову генерацію, гідроелектростанції, об’єкти передачі та розподілу електроенергії, а швидке відновлення буде не завжди можливим. У такому разі він прогнозує невеликий дефіцит, особливо в пікові години. Це може призвести до обмежень потужності для промисловості в більшості регіонів і стабілізаційних відключень для населення — до півтори черги у пікові години в окремих регіонах.
Кризовий сценарій, за словами Рябцева, можливий за відсутності протиповітряних ракет. Тоді тривалість відключень зростатиме як для підприємств, так і для побутових споживачів. Найдовшими вони можуть бути в районах, які зазнаватимуть балістичних ударів, зокрема в Києві, Одесі, Дніпрі, Харкові та прифронтових регіонах.
Рябцев очікує, що архітектура української енергосистеми продовжить змінюватися: кількість невеликих генеруючих установок зростатиме, а потужності розосереджуватимуть. За його оцінкою, потрібно збудувати ще кілька сотень малих генеруючих установок потужністю від 10 МВт і обʼєднати їх у місцеві або регіональні мережі. Такі підсистеми мають працювати як у складі загальної енергосистеми, так і в ізольованому режимі. Саме цей підхід передбачає створення енергетичних «сот». Для їхньої роботи недостатньо встановити електростанції, потрібні також мережі, які зʼєднають їх зі споживачами. Водночас, наголошує експерт, децентралізація не має перетворитися на «енергетичний сепаратизм»: нові установки мають залишатися складовою обʼєднаної енергосистеми України. За його словами, у жодному регіоні поки не виконано в повному обсязі комплексний план енергетичних «сот».
Децентралізація не означає відмови від великих електростанцій, зокрема атомних, підкреслює Рябцев. Їхні ремонти й технічне обслуговування потрібно проводити вчасно та в повному обсязі. Паралельно слід захищати магістральні й розподільчі мережі від ударів, підтримувати їхню роботу та створювати резерв особливо вразливого обладнання. Нові установки мають забезпечувати гарантовану потужність незалежно від наявності сонця чи вітру. Також потрібні запаси енергоресурсів і обладнання на центральному, регіональному і місцевому рівнях та на окремих обʼєктах. Окремий пріоритет — автономне живлення критичної інфраструктури, тобто можливість працювати незалежно від зовнішнього енергопостачання та погодних умов, а не лише від резервних джерел на кілька годин.
Щодо майбутнього енергосистеми після війни директор з розвитку бізнесу Elementum Energy Максим Артеменко вважає, що вона має поєднувати велику базову генерацію та розподілені джерела. За його словами, децентралізовані рішення, передусім на основі відновлюваних джерел, мають доповнювати загальну мережу та стати основою автономних промислових і житлових кластерів. Перевагою такої моделі він називає стійкість: розосереджені ресурси складніше уразити одночасно, а їхнє відновлення потребує менше часу й ресурсів.
В Укренерго вважають, що базове навантаження й надалі покриватимуть атомні електростанції, потужність яких потрібно збільшувати. Для балансування системи та покриття пікового споживання передбачають установки на біомасі, відновлювані джерела і нову високоманеврену газову генерацію. Ключовою умовою в компанії називають масове впровадження промислових систем накопичення енергії.
В EUEA зазначають, що Енергетична стратегія до 2050 року передбачає кілька сценаріїв, які залежать від термінів завершення війни, ВВП, демографічної ситуації та інтеграції України до ЄС. Найреалістичнішим фахівці вважають гібридний сценарій: великі АЕС забезпечують базове навантаження, масштабний розвиток відновлюваної енергетики дає основний приріст потужностей, а розподілена газова й когенераційна генерація допомагає балансувати систему. Водночас там зауважують, що стратегія, ухвалена за місяць до повномасштабного вторгнення, вже не відображає реальних умов.