Розрив між ультрабагатими американцями та рештою найзаможнішого відсотка населення сягнув історичного максимуму. За даними Федеральної резервної системи, середнє домогосподарство з топ-0,1% тепер володіє приблизно $204 мільйонами — у 7,7 раза більше, ніж середнє домогосподарство з решти топ-1%. Це найвищий коефіцієнт за всю історію квартальних спостережень ФРС, які ведуться з 1989 року. Для порівняння: наприкінці 2019 року цей показник становив 6,2 раза.
Зараз ФРС налічує 136 779 домогосподарств у топ-0,1%. Сукупне багатство цієї групи з кінця 2019 року більш ніж подвоїлося — з $13,4 трильйона до майже $28 трильйонів у другому кварталі 2026 року. Решта топ-1% за той самий період збільшила свої статки на 68% — з $19,3 трильйона до $32,5 трильйона. Таким чином, топ-0,1% тепер контролює 15% усього багатства американських домогосподарств, що на 0,5 відсоткового пункту більше, ніж у першому кварталі.
«Ми говоримо про продовження перерозподілу вгору та подальшу концентрацію багатства на вершині», — зазначив Маркус Шнайдер, доцент економіки Університету Денвера.
Ключова відмінність між двома групами — структура активів. Понад половина статків топ-0,1% вкладена в акції та пайові фонди, що дозволило їм скористатися численними рекордами фондового ринку останніх років, значною мірою зумовленими технологічним бумом і штучним інтелектом. Попри те, що решта топ-1% налічує у дев'ять разів більше домогосподарств, топ-0,1% володіє майже стільки ж в акціях і пайових фондах — $16,2 трильйона проти $16,7 трильйона.
Натомість решта топ-1% має більшу частку багатства в нерухомості та пенсійних рахунках із визначеними внесками. Їм належить $4,7 трильйона в нерухомості проти майже $2 трильйонів у топ-0,1%, а також близько $1,7 трильйона в пенсійних планах проти лише $230 мільярдів у найзаможнішої групи.
Ця різниця в структурі активів пояснює, чому їхні статки розходяться, вважає Ерік Цвік, професор економіки та фінансів Школи бізнесу Чиказького університету. За його словами, коли акції зростають швидше за ціни на житло, домогосподарства з більшою часткою інвестицій у цінні папери отримують більшу вигоду.
«Це був надзвичайно сприятливий період для публічних ринків, і значною мірою це зумовлено деякими з цих надзвичайно успішних технологічних компаній», — сказав Цвік. Він також зауважив, що високі відсоткові ставки уповільнили ринок житла, і в деяких регіонах країни ціни на нерухомість впали відносно того, що відбувається на фондовому ринку.
Розрив між ультрабагатими та рештою заможних розширювався й раніше. З 2003 по 2007 рік, напередодні фінансової кризи 2008 року, він суттєво зріс — з приблизно 5 разів на початку 2003 року до 6,3 раза наприкінці 2007 року. Попередній максимум становив 6,5 раза на початку 1998 року.
Водночас дані ФРС мають обмеження. Вони не дозволяють визначити, чи володіє топ-0,1% більшою часткою акцій технологічних компаній, пов'язаних зі штучним інтелектом, ніж решта топ-1%, оскільки припускають, що кожна група має однакову структуру портфеля. Крім того, статистика враховує тих, хто входить до топ-0,1% у конкретному кварталі, а не відстежує одні й ті самі домогосподарства в часі. Це може приховувати, скільки людей переміщується в цю групу та з неї, коли одні компанії зростають, а інші занепадають.
«Були компанії, які добре працювали 10 років тому, а тепер ледве тримаються, і були компанії, які з'явилися нізвідки, а тепер є одними з найбільших в економіці. Це означає, що люди, які володіють цими компаніями або є їхніми провідними працівниками, раптом піднімаються вище за інших», — пояснив Цвік.
Він також застерігає від висновку, що K-подібний розкол усередині топ-1% є незмінним. «Це радше схоже на артефакт дуже специфічних економічних шоків, які відбуваються зараз, а не на якусь надглибоку структурну зміну в економіці», — сказав він.