Wireva

Сім з десяти працівників відчувають тиск, щоб бути на зв'язку після робочого часу

Опитування 1006 працівників США показує, що більшість відчуває неписаний тиск відповідати на робочі повідомлення поза робочим часом, водночас більшість респондентів не бачить прямого впливу цього на кар'єру.

Матеріал підготовлено за допомогою ШІ під редакційною відповідальністю Haydamax OÜ.

Сім з десяти американських працівників відчувають тиск, щоб бути доступними для роботи після завершення робочого дня. Про це свідчать результати опитування, проведеного компанією Software Finder серед 1006 працівників. Цифри показують, що проблема стосується не лише одного покоління, а майже всіх вікових груп.

Найбільше тиск відчувають міленіали та представники покоління X: про нього говорять 72% опитаних із цих груп. Серед представників покоління Z таких 65%. Різниця між поколіннями є, але вона невелика, і саме тому дослідники розглядають тиск як спільну рису сучасної культури роботи, а не як властивість конкретної вікової групи.

Попри відчутний тиск, більшість респондентів не пов'язує доступність поза роботою зі своїм просуванням. Лише 8% прямо пов'язують підвищення з готовністю відповідати після робочого часу, тоді як 69% заявляють, що така доступність не мала суттєвого впливу на їхню кар'єру. Це створює парадокс: працівники відчувають обов'язок бути на зв'язку, але здебільшого не бачать, що це їм щось дає.

Водночас деякі працівники, які постійно на зв'язку, говорять про значні професійні переваги. Тобто винагороди від доступності розподіляються нерівномірно: одні бачать у ній реальний внесок у кар'єру, інші не відчувають жодного ефекту. Саме ця нерівність, на думку авторів матеріалу, ускладнює оцінку того, наскільки доступність справді цінується в компаніях.

За даними дослідження, в багатьох організаціях діє неписане очікування, що для професійного успіху доведеться чимось жертвувати. Швидка відповідь на повідомлення у неробочий час сприймається як доказ відданості роботі, навіть якщо формально від співробітника ніхто не вимагає працювати вечорами. Такі норми зберігаються, зокрема, тому, що старші працівники, які тепер займають керівні посади, передають їх далі молодшим колегам. Так поведінка, яка колись була винятком, поступово стає стандартом.

Окремо звертає на себе увагу розбіжність між заявленими цінностями керівників і їхніми реальними очікуваннями. Менеджери можуть говорити про баланс між роботою та особистим життям, але водночас очікувати відповідей у вечірній час. Така невідповідність між словами та діями підсилює тиск на співробітників, адже вони змушені орієнтуватися не на офіційні правила, а на неформальні сигнали від керівництва.

Однозначної відповіді на питання, чому виникає цей тиск, немає. Не до кінця зрозуміло, чи відкидає покоління Z усталені норми роботи, чи лише ставить їх під сумнів. Автори матеріалу вважають, що причини тиску пов'язані передусім з управлінською практикою, а не з особливостями окремих поколінь. Дані опитування дають підстави говорити про системну проблему культури роботи, а не про поодинокі випадки, і саме тому для її зміни, на думку дослідників, потрібні зміни в підході керівників, а не лише персональна дисципліна працівників.