Американська економіка дедалі виразніше розшаровується на дві частини: заможні домогосподарства нарощують споживання, тоді як середній клас втрачає купівельну спроможність. За даними Fortune, у липні різниця між зростанням зарплат і споживчих цін знову стала від’ємною — 3,2% проти 3,4%. Це означає, що родини живуть не просто з меншою подушкою безпеки, а з дефіцитом бюджету.
На тлі цього багато американських корпорацій обирають стратегію, яка лише поглиблює розрив: вони дедалі більше орієнтуються на забезпечених клієнтів, перекладаючи інфляційні витрати на споживача. Водночас роботодавці заморожують найм, а скорочення найбільше б’є по середніх і початкових посадах. Податкові полегшення, зокрема ухвалений пакет One Big Beautiful Bill Act, розподіляються нерівномірно: домогосподарства з 95-го по 99-й процентиль доходу отримають приблизно в 1,9 раза більше вигоди, ніж середній клас.
На противагу цьому IKEA демонструє інший підхід. Генеральний директор Ingka Group Хувенсіо Маесту наголошує, що головний показник для компанії — не виторг, а кількість домівок, у яких присутні її товари. «Ми продаємо парасольки в IKEA і зазвичай знижуємо ціну на парасольку, коли йде дощ», — пояснює він. Це не благодійність, а виважена стратегія побудови довгострокової переваги.
Стратегія IKEA спирається на чотири структурні опори. Перша — дефляційне ціноутворення: компанія свідомо знижувала ціни, щоб залучити виснажених споживачів. У 2025 фінансовому році Ingka Group допустила падіння виторгу на 0,9% до 41,5 млрд євро, але відвідуваність магазинів зросла до 736 млн, а операційний прибуток стрибнув на 16,8% до 1,46 млрд євро.
Друга опора — контроль над ланцюгами постачання. Коли геополітичний конфлікт паралізував судноплавство через Ормузьку протоку, IKEA вже реалізовувала стратегію реамериканського виробництва. Постачальник SBA Home інвестував 70 млн доларів у високоавтоматизований завод у Моксвіллі, Північна Кароліна, за підтримки Inter IKEA, локалізуючи виробництво популярних товарів і зменшуючи залежність від морських шляхів та тарифів.
Третя опора — енергія як фіксований актив. Ingka Investments зобов’язалася до 2030 року вкласти 7,5 млрд євро у відновлювану енергетику комунального масштабу. Компанія вже володіє 49 вітровими та 26 сонячними електростанціями, що знижує вразливість до стрибків цін на викопне паливо.
Четверта — реінвестування в людей. IKEA використала ШІ-бота Billie для автоматизації рутинної підтримки клієнтів, але не звільнила співробітників, а перенавчила 8500 працівників для складніших завдань у сфері обслуговування та дизайну інтер’єрів. Billie тепер допомагає 74% клієнтів, які користуються інструментом. У результаті віддалені центри продажів стали найшвидше зростаючим каналом IKEA, згенерувавши 1,25 млрд євро виторгу за минулий фінансовий рік, а задоволеність клієнтів зросла з 60% до 89%.
Американські компанії, які орієнтуються лише на заможних, ризикують послабити власний запас міцності. Якщо фондовий ринок скоригується і топ-20% скоротять дискреційні витрати, ослаблений середній клас залишить економіку без надійної опори. IKEA ж навпаки — зміцнює свою присутність у домівках мільйонів, будуючи стійкість на десятиліття вперед.