Виліт із румунської Суперліги для більшості клубів стає фактичним вироком. Аналіз останніх десяти сезонів показує, що з 21 команди, які зазнали пониження в класі, десять повністю зникли з професійного футболу. Ще два клуби існують лише формально і не мають жодного стосунку до професійного спорту.
За цей період у Суперлізі зафіксовано 23 вильоти, враховуючи прямі пониження та поразки в стикових матчах. «Політехніка» з Ясс і «Германштадт» вилітали двічі. Серед зниклих клубів — «Астра» з Джурджу, «Газ Метан» з Медіаша, «Академіка» з Клінчені, «Пандурій» з Тиргу-Жіу, «АСА» з Тиргу-Муреша, «Глорія» з Бузеу та інші. Більшість із них збанкрутували або були виключені зі змагань через борги.
Лише чотирьом клубам вдалося повернутися в еліту: «Динамо» з Бухареста, «Арджешу», «Волунтарі» та «Сепсі». Кожен із цих випадків має окреме пояснення. «Динамо» — національний бренд, що допомагає залучати ресурси. «Арджеш» і «Волунтарі» отримали підтримку місцевої влади, а «Сепсі» — пряму та опосередковану допомогу угорського уряду.
Сім клубів, які не змогли повернутися, продовжують грати в нижчих лігах. «Конкордія», «Чіндія», «Уніря» та «Металоглобус» виступають у другому дивізіоні, «Дунере» — у третьому, а «Ювентус» і «ФКУ Крайова 1948» — у четвертому. Виживання цих команд у більшості випадків залежить від місцевих бюджетів. Винятком є лише «Металоглобус».
Головна причина такої статистики — різке падіння доходів. Клуб, який вилітає, втрачає телевізійні права: новачок еліти отримує близько мільйона євро за сезон, клуб із середини таблиці — 1,5–1,7 мільйона. Після вильоту ці гроші зникають. Спонсорські контракти також розриваються, бо другий дивізіон нецікавий рекламодавцям. Відвідуваність падає, що скорочує доходи від квитків.
Ситуацію погіршує поведінка самих клубів. Опинившись під загрозою вильоту, вони часто укладають великі контракти, особливо в зимове трансферне вікно. Ці угоди стають непідйомним тягарем після пониження в класі. У результаті клуб опиняється в ідеальному штормі: доходи падають на 70–80 відсотків, а борги зростають. Якщо власник не може покрити збитки, а місцева влада відмовляється допомагати, банкрутство стає неминучим.
Наслідки виходять за межі економіки. Зникнення клубу руйнує соціальні зв'язки, підриває довіру вболівальників та інвесторів. Футбольний клуб — це не лише бізнес, а й важливий елемент громади, традиції та локальної ідентичності. Саме тому угорський уряд інвестує значні кошти в румунський футбол, розглядаючи це як вкладення в суспільство, а не як витрати.
У розвинених футбольних країнах цю проблему вирішують через запобіжні механізми. Наприклад, контракти гравців автоматично передбачають зменшення зарплати у разі вильоту клубу в нижчий дивізіон. Це дозволяє уникнути боргової ями та дає клубу шанс на відродження. Румунський футбол, судячи з наведеної статистики, таких механізмів поки не виробив.