Співзасновник PayPal і Palantir Пітер Тіль переконаний, що відставання Європи у створенні технологічних гігантів не зводиться до браку венчурного капіталу чи надмірного державного регулювання. Справжня проблема, на його думку, глибша: континенту бракує відчуття терміновості, а європейські підприємці часто не доводять компанії до глобального масштабу. Про це він розповів в інтерв’ю німецькому журналісту та CEO Axel Springer Матіасу Депфнеру.
Тіль зазначає, що частково змінив власні погляди. Близько двадцяти років тому він стверджував, що з 1970-х технологічний прогрес сповільнився: рухалися переважно «біти» — комп’ютери, софт, інтернет, — тоді як «атоми», тобто механічна, хімічна та ядерна інженерія, стагнували. Тепер він визнає, що штучний інтелект за масштабом перевершує інтернет і здатен повернути економіці зростання. Саме на цьому тлі найвиразніше видно різницю між континентами.
У США штучний інтелект уже безпосередньо змінює бізнес: корпорації поспішають із впровадженням, що помітно навіть за різким зростанням продажів Palantir американським компаніям. У Європі такої гонитви немає, і відчуття терміновості відсутнє. Відставання континенту Тіль порівняв із французьким Minitel: країна рано отримала технологію, але не перетворила її на глобальну перевагу.
Пояснюючи, чому нових технологічних лідерів так мало, Тіль називає не лише острах невдачі. За його логікою, європейський підприємець, який збудував робочий бізнес, рідко масштабує його до рівня Ілона Маска чи Марка Цукерберга. Частіше він продає компанію або виходить із неї раніше, ніж вона стане глобальною. Показовим прикладом Тіль вважає Німеччину, найбільшу економіку континенту. За його словами, з двадцяти найбагатших німців покоління X або молодших усі успадкували капітал, тоді як американські засновники створювали тисячі мільйонерів серед співробітників і десятки тисяч робочих місць.
Дані підтверджують загальну картину. За інформацією Fortune, в Європейському інноваційному табло ЄС 2026 року Німеччина посіла лише десяте місце, а за кількістю «єдинорогів» суттєво поступається США та Китаю. Без нових гігантів Європа залишається залежною від традиційного бізнесу, а той слабшає. Нещодавно Volkswagen погодив реструктуризацію зі скороченням модельного ряду приблизно вдвічі та ще 50 тисяч робочих місць. BMW і Mercedes-Benz стикаються з падінням котирувань на тлі конкуренції китайських виробників.
Пітер Тіль різко критикує заклики сповільнити розробку штучного інтелекту. Оцінки екзистенційного ризику сягають 1–10%, і навіть така ймовірність лякає суспільство. Проте, на його думку, світ без зростання не стає мирною соціал-демократією, а поступово занепадає й руйнується. До того ж, зазначає Тіль, глобальне чи одностороннє гальмування на Заході потребувало б жорсткого світового уряду, що гірше за сам ризик. Комуністична партія Китаю таких обмежень дотримуватися не буде, тож заклики стримувати ШІ на Заході фактично грають на руку Пекіну.
Під час розмови Тіль згадав Україну у двох контекстах. Обговорюючи політичний ландшафт Німеччини та партію «Альтернатива для Німеччини» (AfD), він зазначив, що вважає важливим існування відкритих і розумних дебатів щодо України, Китаю та Ізраїлю. Водночас він підкреслив, що, на його думку, AfD принципово неправа щодо всіх трьох питань. Крім того, згадуючи своїх бізнес-партнерів, Тіль розповів про Макса Левчина, який народився в Україні та емігрував у віці 16 років, після чого зростав у бідному районі Чикаго. Він описав Левчина як приклад успішного підприємця, чий драйв та висока цілеспрямованість сформувалися завдяки унікальному поєднанню досвіду «аутсайдера» та «інсайдера».
Окремо Тіль торкнувся макроекономічної пастки, у якій опинилися західні країни. На його думку, їх обтяжують великі соціальні держави, високі податки та хронічні дефіцити. Виходів він бачить три: радикально скоротити витрати, як це робить Хав’єр Мілей в Аргентині; різко підвищити податки, що, на його переконання, вб’є зростання; або нарощувати борги. Протягом приблизно двадцяти років Захід обирав третій шлях, але ця модель, за словами засновника Palantir, вичерпується. Відновити зростання без технологічного прориву буде дуже складно, і саме тому ШІ для нього стає питанням економічного виживання, а не лише конкурентної переваги.