Існує сатаністська символіка як провокація, мистецький жест або форма світоглядного протесту. А існують середовища, де зло не символізують, а перетворюють на програму дій. Order of Nine Angles, або O9A, належить саме до другого випадку.
7 грудня 2025 року Нова Зеландія внесла O9A до переліку терористичних організацій. У детальному офіційному обґрунтуванні поліція країни описує її як транснаціональну мережу осередків, тексти якої сформували канон «насильницького езотеричного сатанізму», відомого як Sinister Tradition.
Це принципово відрізняє O9A від течій, де Сатана використовується лише як метафора індивідуалізму або непокори. У текстах і практиках середовища O9A насильство подається як спосіб особистої трансформації та одночасно як інструмент руйнування суспільства. Новозеландське досьє прямо згадує «sinister acts» — незаконні дії, серед яких крайня жорстокість, сексуальні напади та так званий «culling», тобто відбір і вбивство людських жертв.
Цей словник важливий не через екзотичність. Він показує механізм дегуманізації. Якщо інша людина оголошена лише матеріалом для «випробування», моральна заборона на насильство зникає. Мізантропія тут не випадкова емоція, а місток між езотеричним міфом і реальною злочинною поведінкою.
Окрему увагу влада Нової Зеландії приділила Tempel Ov Blood — структурі, пов’язаній з O9A. Її матеріали описані як такі, що прославляють тортури, використовують сексуальне насильство як зброю і експлуатують дітей. У тому самому досьє згадується Райан Флемінг, засуджений за педофільні злочини і водночас важливий канал поширення матеріалів O9A та Tempel Ov Blood у британському ультраправому середовищі.
Цей епізод не дає підстав робити статистичний висновок про всіх людей, які називають себе сатаністами. Але він дає підстави говорити про конкретне і добре задокументоване середовище, де сексуальна експлуатація дітей, політичний екстремізм і сатаністська доктрина реально перетнулися.
Ще одна пов’язана структура, Satanic Front, у новозеландських матеріалах описує себе як окультний мілітарний орден, присвячений «темним богам» і демонічним сутностям. Для нього насильство є одночасно тактикою і релігійним ритуалом. Таким чином культ жорстокості отримує сакральне виправдання: удар, убивство чи сексуальне приниження можуть подаватися не як злочин, а як «служіння» або посвята.
Саме ця модель робить O9A небезпечною для молодих людей, які шукають радикальну ідентичність. Зовні все може починатися з естетики — рун, пентаграм, заборонених текстів, музики, гри з образом демона. Далі людині пропонують довести серйозність намірів: порушити закон, принизити слабшого, перейти ще одну межу. Насильство стає тестом на лояльність.
Офіційні матеріали також вказують на присутність O9A та пов’язаних середовищ у Telegram, X, Reddit, YouTube, TikTok та Instagram. Там поширюються матеріали з насильством, експлуатацією дітей і закликами до ритуальних убивств, сексуального насильства та політичних атак. Через децентралізовану структуру немає єдиного центру, який можна просто закрити. Ідеологія живе у текстах, мемах, архівах і малих групах.
У цьому сенсі O9A — не лише релігійний феномен. Це технологія морального перевертання, де співчуття оголошують слабкістю, злочин — ініціацією, а жертву — засобом для чужого духовного чи політичного проєкту. Саме тому держави дедалі частіше розглядають таке середовище не як дивну маргінальну субкультуру, а як питання тероризму та безпеки.
Найгірше в цій історії не пентаграма і не демонічна лексика. Найгірше — послідовна спроба навчити людину не бачити в іншому людину. Коли така мізантропія поєднується з сексуальним насильством, доступом до дітей і політичною ненавистю, межа між фантазією та злочином стає небезпечно тонкою.