Італійський відділ Deutsche Bank понад десятиліття приховував збитки на суму до 800 млн євро. Як повідомила британська газета «Financial Times», для цього банк використовував операції з похідними фінансовими інструментами та паралельний облік, завдяки чому фінансові проблеми не були видимі в офіційній звітності.
За даними газети, найвищі за рангом менеджери італійського відділу згодом отримали мільйони євро у вигляді відходних виплат. Це означає, що особи, відповідальні за керівництво підрозділом, у якому накопичувалися приховані збитки, завершили співпрацю з банком із високими виплатами. Сам факт виплат ще не означає порушення закону, однак у поєднанні з приховуванням збитків він викликає питання щодо внутрішнього нагляду та відповідальності керівного складу.
Механізм, описаний «Financial Times», полягав у проведенні протягом понад 10 років операцій із похідними інструментами, фінансові наслідки яких не потрапляли до основного бухгалтерського обліку. Паралельний облік дозволяв представляти результати у спосіб, що відрізнявся від реального стану фінансів. Сума 800 млн євро робить цей випадок суттєвим навіть для великого банку з міжнародною мережею.
Справа стосується підрозділу одного з найбільших європейських банків, що підвищує її значення для фінансового ринку. Для інвесторів, клієнтів і регуляторів ключовим є питання, чи могло приховування збитків тривати так довго без виявлення механізмами внутрішнього та зовнішнього контролю. Наявні матеріали, однак, не дають підстав визначити, які юридичні чи наглядові наслідки можуть з цього випливати.
Оприлюднені відомості також ставлять питання про достовірність попередніх фінансових звітів італійського відділу. Якщо збитки систематично занижувалися в документах, призначених для обігу, оцінка стану банку в той період могла ґрунтуватися на неповній картині. Повне з'ясування справи дозволить визначити, чи мала проблема локальний характер, чи виходила за межі одного відділу.
Варто зазначити, що відомості походять з однієї публікації, а в матеріалі немає офіційної позиції банку та інформації про тривальні провадження. Відсутність цих елементів означає, що картина справи наразі спирається на журналістський репортаж, а не на документи, підтверджені наглядовими установами. Подальші повідомлення можуть додати деталі щодо періоду, якого стосувалися приховані операції, та осіб, причетних до їх проведення.