Рон Вачріс, нинішній генеральний директор Costco, розпочав кар'єру у 1980-х роках як водій навантажувача у Price Club — мережі складів, яка згодом об'єдналася з Costco. Сьогодні він очолює одну з найбільших і найшанованіших компаній світу, а його компенсаційний пакет сягає майже 14 мільйонів доларів. Історія Вачріса демонструє, що шлях до керівних посад не обов'язково починається з диплома MBA чи престижного університету.
Після закінчення школи на початку 1980-х Вачріс вступив до Glendale Community College в Арізоні, де вивчав бізнес, одночасно працюючи неповний день у Price Club. Невдовзі його підвищили до помічника менеджера складу, і він вирішив не повертатися до навчання. Кар'єрне зростання тривало: у 1999 році він став регіональним віце-президентом, у 2016-му — операційним директором, а у 2024 році обійняв посаду CEO Costco.
Сам Вачріс зізнається, що не планував кар'єру в топ-менеджменті. «Якби десять років тому ви запитали мене, чи буду я тут сьогодні, я б дуже сумнівався», — сказав він під час виступу в Економічному клубі Чикаго у травні 2026 року. За його словами, ключову роль відіграла порада батька, який працював лінійним монтером: «Не женися за посадою. Не женися за чимось великим. Просто зроби себе сам». Інша настанова батька — «Візьми найгіршу роботу в чудовій компанії, а далі все залежить від тебе» — стала для Вачріса дороговказом на чотири десятиліття.
Історія Вачріса не унікальна серед американських корпоративних лідерів. Генеральний директор Nike Елліот Гілл розпочав кар'єру у 1988 році як стажер з продажу одягу, а згодом пройшов керівні посади в Європі та Північній Америці, перш ніж очолити компанію у 2024 році. Мері Барра, CEO General Motors, прийшла на завод у 1980-х як студентка-практикантка, працювала інспектором якості на конвеєрі, згодом стала інженером, менеджером заводу і врешті очолила компанію у 2014 році. Джон Фернер, президент і CEO Walmart, починав як погодинний працівник у садовому центрі, а його попередник Даг Макміллон — з розвантаження трейлерів на розподільчому центрі.
Макміллон, зокрема, пояснював своє підвищення тим, що брав на себе обов'язки керівника, коли той був відсутній, і таким чином ставав «низькоризиковим кандидатом» на підвищення, адже колеги вже бачили його в ролі керівника. Ця стратегія — не гнатися за посадою, а готуватися до неї — перегукується з досвідом Вачріса.
Для українського бізнес-середовища історія Costco є показовою з огляду на те, як компанія вибудовує довгострокові кар'єрні ліфти всередині організації. Замість постійного пошуку нових роботодавців Вачріс інвестував у розуміння однієї компанії протягом сорока років, що дозволило йому пройти шлях від рядового працівника до керівника найвищого рівня. Його приклад ілюструє, що стабільність, наполегливість і готовність брати на себе відповідальність можуть бути не менш важливими за формальну освіту.