Світові ціни на нафту залишаються вище позначки 100 доларів за барель. Станом на ранок 21 вересня 2026 року еталонний сорт Brent торгувався на рівні 101,61 долара за барель. Це приблизно на 2,72 долара менше, ніж попереднього робочого дня, коли барель коштував 104,33 долара, що відповідає зниженню на 2,61%.
Попри добове зниження, річне зростання залишається значним. Роком раніше, у вересні 2025 року, нафта коштувала 66,93 долара за барель. Таким чином, за рік ціна піднялася на 34,68 долара, або на 51,82%. Порівняно з показником місячної давнини — 95,16 долара — поточна ціна вища на 6,78%.
Нафта марки Brent є головним світовим орієнтиром для ціноутворення на сиру нафту, оскільки саме за нею продається значна частина світової торгівлі. Американське Управління енергетичної інформації також використовує Brent як основне посилання у своєму щорічному енергетичному прогнозі. Другий важливий бенчмарк — West Texas Intermediate (WTI) — є основним орієнтиром для Північної Америки, але Brent краще відображає глобальну динаміку.
Ціни на нафту визначаються насамперед співвідношенням попиту та пропозиції, а також очікуваннями щодо їхньої майбутньої динаміки. На торги впливають геополітичні події, рішення країн OPEC+, загрози економічного спаду та війни. Через це нафтовий ринок може розвертатися дуже швидко. У США на ціни також впливає політика адміністрації щодо видобутку: у 2025 році адміністрація Трампа відкрила понад 1,5 мільйона акрів у прибережній рівнині Арктичного національного заповідника для оренди під видобуток нафти й газу, скасувавши обмеження попередньої адміністрації.
Котирування нафти оновлюються постійно, поки відкриті ф'ючерсні ринки. Ф'ючерсний ринок — це фактично аукціон, де учасники домовляються про купівлю або продаж нафти в майбутньому. Доти, доки компанії та трейдери укладають контракти, ціна змінюється. На пропозицію впливає й видобуток сланцевої нафти: що більше США мають доступу до сланцевих покладів, то легше стримувати різкі стрибки цін завдяки збільшенню пропозиції.
Висока ціна нафти позначається на ширшій економіці. Дорожче пальне підвищує вартість енергії для опалення та комунальних послуг, а також здорожує логістику. Транспортування товарів із складів і ферм до полиць магазинів стає дорожчим, що з часом відбивається на цінах на продукти харчування та інші товари повсякденного попиту. Таким чином, нафтові котирування є одним із чинників інфляційного тиску.
Для споживачів ціна нафти транслюється в ціну пального на заправках не миттєво й не один до одного. У вартості бензину враховано не лише сиру нафту, а й витрати нафтопереробних заводів, оптовиків, податки та націнки місцевих станцій. Втім, саме сировинна складова найбільше впливає на кінцеву ціну, адже зазвичай становить понад половину вартості галона. Коли нафта дорожчає, пальне зростає у ціні швидко, а коли дешевшає — ціни на заправках знижуються повільніше.
На випадок надзвичайних ситуацій США мають Стратегічний нафтовий резерв. Його головне призначення — енергетична безпека під час катастроф, санкцій, сильних штормів чи війни. Резерв також здатен пом'якшувати різкі стрибки цін під час шоків пропозиції, хоч і не є довгостроковим рішенням. Йдеться радше про негайну допомогу споживачам і підтримку критичних галузей економіки, екстрених служб та громадського транспорту.
Нафта й природний газ тісно пов'язані як основні енергоносії. Значна зміна цін на нафту може опосередковано впливати на газ: коли нафта дорожчає, деякі галузі можуть частково переводити операції на газ, що підвищує попит на нього. Історично ціни на нафту ніколи не були стабільними. Перший великий шок стався на початку 1970-х, коли Близький Схід скоротив експорт і запровадив ембарго під час війни Судного дня. У середині 1980-х ціни впали через нижчий попит і появу нових виробників поза OPEC. У 2008 році вони зросли на тлі глобального попиту, але невдовзі обвалилися разом із фінансовою кризою. Під час локдаунів 2020 року попит на нафту різко впав, і ціна опустилася нижче 20 доларів за барель.