11 жовтня в Італії відзначають День піци з ковбасками. На думку Олексіва, це хороший привід говорити не лише про феномен італійської кухні, а й про те, як традиційна національна страва може перетворитися на впізнаваний у всьому світі символ країни.
Піца давно вийшла за межі суто італійської гастрономії. Її можна знайти у ресторанах практично в усьому світі, а сама страва стала одним із найбільш упізнаваних символів Італії.
За словами Олексіва, Україна вже має продукт із подібним потенціалом — борщ.
«Піца стала для Італії більше, ніж просто їжа. Вона стала частиною образу країни. Я думаю, що борщ має такий самий потенціал для України. Нам не потрібно копіювати Італію чи конкурувати з її кухнею. Нам потрібно зробити так, щоб люди в різних країнах чули слово “борщ” і одразу думали про Україну», — говорить ресторатор.
На думку Олексіва, сила борщу полягає не лише у смаку. За цією стравою стоять українські традиції, родинні історії та десятки регіональних варіантів приготування.
Єдиного універсального рецепта борщу немає. Його готують на м’ясі або без нього, з квасолею, різними видами буряка та іншими локальними інгредієнтами. В одних родинах борщ подають із пампушками та часником, в інших — зі сметаною. При цьому сама страва залишається впізнаваною.
«У кожної української родини може бути свій борщ, і це не слабкість, а наша перевага. За одним словом стоїть величезна гастрономічна традиція. Рецепти передаються від бабусь і мам, у різних регіонах є свої особливості. Саме цю історію, на мою думку, потрібно показувати світу», — зазначає Олексів.
Особливим викликом для ресторатора є популяризація української кухні саме в Італії — країні з надзвичайно сильними гастрономічними традиціями.
Олексів переконаний: намагатися повністю адаптувати українські страви під смаки іноземців не варто. Натомість важливо дати їм можливість спробувати традиційну кухню та пояснити історію страв.
Однією з таких страв є борщ на свинячих ребрах. Для нього використовують наваристий м’ясний бульйон, буряк, капусту, картоплю, моркву, цибулю, томати, часник та зелень.
«Я хочу, щоб люди куштували борщ і розуміли, що це не просто суп. За цією стравою стоїть Україна, її традиції та культура. Коли людина вперше куштує українську страву і їй цікаво, звідки вона походить і чому ми її так готуємо, — це вже знайомство з нашою країною», — пояснив ресторатор.
За словами Олексіва, гастрономія може бути одним із найпростіших способів розповідати про Україну іноземцям. Адже знайомство з країною відбувається не через складні пояснення, а через особистий досвід.
Саме тому українські ресторани за кордоном можуть бути не лише закладами харчування, а й своєрідними культурними майданчиками.
«Коли іноземець приходить до українського ресторану, пробує борщ, вареники чи іншу нашу страву, він уже трохи знайомиться з Україною. Потім він може запитати про рецепт, традицію, історію. Через кухню дуже легко почати розмову про країну», — говорить Олексів.
Ресторатор переконаний, що самого статусу традиційної української страви недостатньо. Щоб борщ став глобально впізнаваним, його потрібно системно представляти за межами України.
Йдеться про українські ресторани, гастрономічні фестивалі, роботу кухарів і рестораторів, міжнародні події та культурні проєкти.
«Італія десятиліттями показувала світу свою кухню. Нам також потрібно постійно розповідати про українські страви — у ресторанах, на фестивалях, через кухарів, рестораторів і культурні проєкти. Борщ має бути впізнаваним не лише як страва, а як символ України», — наголосив Олексів.
При цьому, за його словами, Україні не потрібно протиставляти власну гастрономію італійській чи намагатися довести, яка кухня краща.
«Нам не потрібно ставити борщ проти піци. Навпаки, Італія показує дуже хороший приклад того, як національна страва може стати світовим брендом. Хотілося б, щоб поруч із піцою у світі так само добре знали борщ — і чітко знали, що це Україна», — підсумував Микола Олексів.