Wireva

Сергій Кисіль розповів про роботу над «Жіночим лікарем» і ставлення до ролей

Актор Сергій Кисіль, який грає Олега Мельника у серіалі «Жіночий лікар. Нове життя», пояснив, чому його негативні герої викликають сильні реакції, які ролі він відмовляється грати і що допомагає зберігати близькість у родині.

Актор Сергій Кисіль, який грає Олега Мельника у серіалі «Жіночий лікар. Нове життя», вважає емоційні реакції глядачів на своїх негативних персонажів комплиментом роботі. В інтерв’ю виданню Styler він розповів, що в особистому житті зовсім інший, ніж його екранні герої, і пояснив, які ролі для нього неприйнятні.

За словами актора, глядачі часто ненавидять його персонажів, а іноді коментарі бувають дуже емоційними. Кисіль припускає, що це пов’язано з особистим досвідом людей: хтось міг зустрічати подібного героя в житті, або глядачі настільки занурюються в історію, що починають сприймати її як реальність. Він розповів, що траплялися випадки, коли хтось навіть хотів викликати поліцію. Актор наголошує, що головне — щоб після титрів глядачі відділяли актора від його героя. Сам він, за його словами, читає коментарі глядачів і погоджується, що здебільшого його персонажів ненавидять, але вважає це ознакою того, що роль зачепила людей.

Щодо нового сезону медичної драми Кисіль не спойлерив сюжет, але сказав, що прочитав 20 із запланованих 40 серій і вважає історію цікавою та неочікуваною. За його словами, проєкт справді має «нове» життя: змінилися команда виробника та канал-замовник, а в сезоні з’являться нові персонажі, які додадуть історії своїх барв. Він також пообіцяв із задоволенням чекати коментарів про свого Олега Мельника, адже, як сказав актор, на героя чекають «ох і перипетії». Кисіль старається створювати кожного персонажа індивідуальним, щоб вони не були схожими один на одного, і вважає, що саме це допомагає глядачам емоційно реагувати на історії.

Розповідаючи про вибір ролей, актор сказав, що на початку кар’єри погоджувався майже на все, щоб набиратися досвіду, пробувати себе і вчитися. Тепер він ставиться до відбору значно прискіпливіше. Якщо герой написаний пласко або є поганим просто тому, що поганий, йому це нецікаво. Він має знайти в персонажі щось людське, зрозуміти його і побачити, що стоїть за його вчинками. «Актор — адвокат свого персонажа», — пояснив він, додавши, що треба виправдати героя, навіть якщо не згоден з його діями. Якщо ж всередині немає нічого, за що можна зачепитися, бажання братися за роль зникає.

Є й принципові відмови. Від початку повномасштабного вторгнення Кисіль не грає російських військових. Він пояснює, що не може для себе виправдати окупантів, які прийшли на українську землю вбивати. Водночас він визнає, що така позиція для когось може видатися непрофесійною, але для себе вважає її єдино можливою.

Говорячи про гучні заголовки про своє життя, актор розповів, що деякі з них його смішать. Він згадує, як заголовки перетворювали світлину з премʼєри фільму, де він стояв на банері з колегами, на «обійми з дівчатами», або як його публікацію з донькою, якій виповнився рік, подавали як таємницю обличчя дитини. Такі заголовки, за його словами, іноді настільки креативні, що просто підіймають настрій, тож гуглити інформацію про себе він радить хоча б заради гумору.

Про родину Кисіль розповів, що з дружиною вони разом 14 років і познайомилися в інтернеті. Від першої розмови, за його словами, виникло відчуття, ніби вони знайомі багато років, і спілкувалися вони дуже багато. Сама зустріч, як він згадує, була простою: після листування з’явилася пропозиція погуляти. На запитання, що він робить, щоб дружина досі дивувалася, актор відповів, що життя складається з маленьких деталей. Не обов’язково вигадувати щось грандіозне, достатньо приділити увагу, зробити щось приємне й знайти час одне для одного. Особливо зараз, коли навколо стільки жахливого, важливо не забувати про свої маленькі радощі й створювати їх для тих, кого любиш.

Кисіль також сказав, що з донькою Марією буває м’якшим, ніж із синами Іваном і Федором. Старшим хлопцям, на його думку, потрібно прививати самостійність і відповідальність, тож він може бути вимогливішим. При цьому він прагне, щоб діти розуміли причини правил, а не лише виконували їх, бо тато так сказав. Доньці багато чого, за його словами, можна пробачити за одну усмішку, і він підозрює, що хлопці вже це помітили.