Економісти Прінстонського університету Овен Зідар і Чиказького університету Ерік Звік стверджують, що Каліфорнія могла б отримати значно більше доходів, якби переглянула систему оподаткування нерухомості, ніж за допомогою запропонованого податку на багатство мільярдерів. На їхню думку, головною перешкодою є Пропозиція 13, закон 1978 року, який фактично переписав правила володіння нерухомістю в штаті.
Пропозиція 13 обмежила податок на нерухомість 1% від оціненої вартості, дозволила щорічне підвищення не більше ніж на 2% і передбачала переоцінку майна за ринковою вартістю лише після продажу або суттєвого ремонту. Закон ухвалили в період ширшого податкового протесту, що передував обранню Рональда Рейгана президентом і епосі консервативного врядування в США. Після цього штат шукав інші джерела доходів і дедалі більше покладався на оподаткування доходів, зокрема прибутків від капіталу.
Сьогодні Каліфорнія має найпрогресивнішу систему прибуткового оподаткування в країні з максимальною ставкою 13,3%. Разом із федеральними податками сукупне навантаження може перевищувати 50%. Найбагатший 1% платників становить до половини доходів штату, однак це робить бюджет вразливим до коливань фондового ринку. Крім того, надзаможні часто мають невеликі доходи в класичному розумінні і фінансують свій спосіб життя за рахунок активів, уникаючи частини податків.
На цьому тлі виборці Каліфорнії незабаром вирішуватимуть долю Пропозиції 40, або так званого податку на мільярдерів. Він передбачає одноразовий платіж для жителів із статками понад 1 мільярд доларів, що дорівнюватиме 5% їхніх активів. Профспілка, яка просуває ініціативу, заявляє, що податок може принести 100 мільярдів доларів і частково компенсувати федеральні скорочення фінансування охорони здоров’я. Прихильники посилаються на бум штучного інтелекту і стверджують, що багатії Каліфорнії все одно залишаться серед найбагатших людей світу. Противники попереджають про негативний вплив на економічне зростання і стартапи, а також про ризик того, що засновникам доведеться продавати великі частки своїх компаній, а заможні жителі переїдуть до інших штатів, що зрештою призведе до чистих втрат доходів.
Зідар і Звік, автори книги «The Everywhere Millionaire», вважають, що замість цього варто звернути увагу на систему оподаткування нерухомості. У своїй статті для New York Times вони написали, що «першородним гріхом» податкової структури Каліфорнії є Пропозиція 13, і що її скасування було б ефективнішим і стійкішим способом змусити багатих платити справедливу частку. За їхніми оцінками, закон також сприяв швидкому зростанню вартості житла, яке зросло швидше за податки на нерухомість.
За підрахунками економістів, власники житла в Каліфорнії сплачують у середньому лише 0,8% податку на своє майно, що у 2025 фінансовому році принесло близько 100 мільярдів доларів доходів. Для порівняння, власники житла в Техасі платять у середньому 2%. Якби Каліфорнія зрівнялася з Техасом, надходження від житлового податку на нерухомість зросли б більш ніж удвічі, а ціни на житло, за їхніми словами, знизилися б приблизно на 13%.
Водночас таке рішення не було б популярним серед виборців, адже багато домовласників зіткнулися б із суттєвим зростанням податкових платежів. Техас також пережив власне податкове невдоволення напередодні проміжних виборів через навантаження від податків на нерухомість, які стягують місцеві органи влади, попри відсутність податку на доходи фізичних осіб у штаті.
Зідар і Звік наголошують, що бюджетна база Каліфорнії вже є вузькою, а Пропозиція 40 зробила б її ще більш концентрованою у верхній частині. Водночас штат планує витратити цього фінансового року 540 мільярдів доларів. «Просто неможливо профінансувати потреби штату, спираючись на кілька сотень людей, якою б політично привабливою не була ця ідея», — написали економісти. На їхню думку, щоб оподатковувати багатство прогресивно і суттєво покращити фіскальне становище, штату потрібно вийти за межі мільярдерів і охопити сотні тисяч інших дуже заможних людей, які могли б сплачувати більше через справедливий податок на нерухомість.