Wireva

Молоді творці в Сан-Франциско повертають любов до технологій через дивні пристрої

Невелика спільнота креативних технологів у Сан-Франциско створює незвичні, грайливі пристрої поза масовим ринком. Виставка в галереї TIAT і стартап Era показують, як дешевіше železo і вайб-кодинг знижують поріг входу в апаратні проєкти.

Матеріал підготовлено за допомогою ШІ під редакційною відповідальністю Haydamax OÜ.

У Сан-Франциско формується невелика, але помітна спільнота креативних технологів, які будують грайливі й нестандартні пристрої поза межами масового ринку. Їхня мета не конкурувати з Big Tech за масштаб, а повернути людям інтерес до технологій як до джерела експериментів і задоволення, а не лише зручного споживання.

Центром цього руху став TIAT, галерея поблизу Union Square, яку три роки тому заснував Еш Герр. Її нинішня виставка «Every Thing Computer» присвячена грайливим обчислювальним системам. Серед експонатів — настільний комп'ютер у формі жаби, ноутбук з E-ink-екраном і клавішами з фетру та AI-асистент у вигляді папуги. Виставку спонсорувала компанія Era, стартап Ліз Дорман, що створює платформу та апаратне забезпечення для персоналізованих AI-пристроїв.

Дорман пов'язує розвиток напряму з тим, що блокування через App Store поступово слабшає: апаратне забезпечення стає дешевшим у виробництві, і невеликим командам простіше вийти з власним продуктом. За її словами, рух орієнтується на нішеву аудиторію, а не на масові продажі. Комерційні пристрої тільки починають надходити до покупців, на тлі мільярдних запусків апаратури для штучного інтелекту від великих гравців. Точної оцінки розміру цієї спільноти немає, як і жорстких цифр щодо її ринку.

Географія руху ширша за Сан-Франциско. Учасники працюють у Нью-Йорку та в університетських лабораторіях, зокрема в Carnegie Mellon, NYU і MIT. Коріння DIY-підходу, за словами Баррі Тру, керівника некомерційної організації Gray Area, яка існує з 2008 року, сягає Maker Faire, Arduino і Raspberry Pi середини 2010-х. Тру вважає, що нинішня хвиля — продовження тієї ж ідеї, але з іншими інструментами.

Важливу роль відіграє і ШІ. Вайб-кодинг, тобто написання програмного коду з допомогою моделей штучного інтелекту, знижує програмне навантаження на апаратні проєкти, яке раніше вимагало окремої команди розробників. Саме це дозволяє одній людині з'єднати плату, корпус і логіку роботи пристрою.

Прикладом слугує Poetry Camera Келіна Чжана: фотоапарат, який за знімком генерує вірш і роздруковує його. Пристрій зібраний з онлайн-туторіалів, коду, написаного з допомогою ШІ, і відкритих плат. Чжан покинув Twitter після його придбання Ілоном Маском і тепер керує студією Tenderworld. Poetry Camera коштує 349 доларів, а компанія Anthropic замовила партію для свого корпоративного вечірнього заходу під час Super Bowl.

За даними, які наводять учасники руху, близько трьох чвертей людей стурбовані напрямом розвитку ШІ. Частина розробників програмного забезпечення, які втратили роботу, шукає креативні альтернативи. У цьому контексті грайливі пристрої виглядають як спосіб повернути технологіям людський вимір.

Для українських команд сенс історії практичний. Дешевше виробництво плат, відкриті схеми та вайб-кодинг уже дозволяють невеликим студіям і продуктовим командам швидко перевіряти фізичні прототипи, а не лише цифрові. Для агенцій і брендів це також нагода для експериментальних кампаній і співпраці з нішевими творцями, а не тільки з масовими платформами.