Майже дві третини сімейних офісів з усього світу тримають у портфелях активи, не корельовані з їхніми основними інвестиційними програмами, — це майже вдвічі більше, ніж роком раніше. Про це свідчить опитування BNY Wealth, у якому взяли участь керівники 290 сімейних офісів — приватних структур, що управляють статками родин з активами від 250 мільйонів доларів. Майже половина респондентів розпоряджається понад мільярдом доларів.
Дедалі більше таких офісів повідомляють про інвестиції в предмети розкоші: годинники, ювелірні вироби, мистецтво, елітний алкоголь, а також спортивні команди та права на музику. Зростання популярності цих активів, імовірно, відображає їхній потенціал як захисту від інфляції. Саме інфляцію разом із можливими помилками центральних банків сімейні офіси називають головним ризиком на наступні п'ять років.
«Певні предмети розкоші, як-от права на спорт і медіа, які ми дедалі частіше бачимо в портфелях надбагатих клієнтів, можуть забезпечувати захист від інфляції завдяки гнучкості ціноутворення та регулярним грошовим потокам», — зазначив Чак Лонг, керівник міжнародних ринків і сімейних офісів BNY Wealth.
Однак категорії, що зросли найбільше за рік, не генерують грошових потоків. Це матеріальні активи — годинники, ювелірні вироби, мистецтво та спиртне. У цьому сенсі купівля Patek Philippe може мало відрізнятися від купівлі золота: обидва є матеріальними сховищами вартості, покликаними витримати ринкову волатильність, геополітичну напругу та зростання інфляції.
Дані про дохідність різняться, але загалом указують на стабільність. Індекс Knight Frank Luxury Investment Index, який відстежує десять категорій колекційних товарів, у 2025 році знизився лише на 0,4% після падіння більшості класів активів у 2023–2024 роках. Продажі образотворчого мистецтва на провідних аукціонних домах торік зросли на 11%, чому сприяв продаж картини Густава Клімта «Портрет Елізабет Ледерер» за 236,4 мільйона доларів на Sotheby's у листопаді. Ціни на годинники піднялися на 5,1%, підтримані двома найбільшими іменами вторинного ринку: Patek Philippe — на 12,1%, Rolex — на 4,6%. Натомість елітні вина подешевшали на 2,5% у 2025 році через американські тарифи, а від піку 2022 року ціни впали майже на 25%.
Чи справді предмети розкоші захищають від інфляції? Довгострокові дослідження дають суперечливі результати. У 2021 році Кемпбелл Гарві з Дюкського університету та дослідники Man Group проаналізували вісім періодів високої інфляції в США — від Другої світової війни до напередодні фінансової кризи 2008 року. У ті часи мистецтво приносило близько 7% річних понад інфляцію, вино — 5%, марки — 9%. Але дослідження 2025 року в журналі Applied Economics показало, що мистецтво захищало від інфляції в довгостроковій перспективі у Франції, але не в США чи Великій Британії. А у 2022 році Credit Suisse разом із Deloitte Private з'ясували, що деякі предмети розкоші тримаються значно краще за інші: сумки Chanel, традиційне китайське мистецтво та годинники добре поводилися в періоди високої інфляції, тоді як елітні вина, модерне й сучасне мистецтво, а також американське та латиноамериканське мистецтво «зазвичай страждають у режимах високої інфляції».
Попри неоднозначність даних, ринок предметів розкоші процвітає. Sotheby's повідомив про рекордні продажі за перше півріччя 2026 року — 4,4 мільярда доларів, що на 58% більше, ніж роком раніше. Заможні споживачі дедалі частіше купують ювелірні вироби, особливо кольорове каміння, саме як інвестиції.
Ті самі родини, що вкладають кошти в предмети розкоші, продовжують робити великі ставки на штучний інтелект. Третій рік поспіль BNY виявляє, що ШІ є найпривабливішою інвестиційною темою на наступні п'ять років — його назвали 68% респондентів.
Дослідження підкреслюють роль смаку як диференціатора. Висновки Credit Suisse свідчать, що цінність зберігає не розкіш як така, а конкретні смаки. Це найяскравіше видно на ринку мистецтва. У статті 2009 року в American Economic Review економіст Бенджамін Мандель доводив, що мистецтво не можна оцінювати як акції, адже його цінність для власника складається як з естетичного задоволення, так і із сигналу про багатство — того, що економіст Торстейн Веблен називав «демонстративним споживанням». Ця друга вигода зростає разом із ціною.
Дослідження 2011 року в American Economic Review, проведене Вільямом Гетцманном, Люком Реннебугом і Крістофом Спанжерсом, виявило довгостроковий зв'язок між доходами найзаможніших і цінами на мистецтво. На думку авторів, ціни на елітне мистецтво визначаються не купівельною спроможністю середнього споживача, а тим, скільки можуть витратити найбагатші. Ця динаміка відображає так звану «K-подібну» економіку, у якій заможні заробляють і витрачають більше, тоді як домогосподарства з нижчими доходами відстають. Дослідження Федерального резервного банку Нью-Йорка показало, що домогосподарства з доходом понад 125 тисяч доларів мали сукупне реальне зростання витрат близько 7,6% станом на березень 2026 року, тоді як для тих, хто заробляє менше 40 тисяч, цей показник ледь перевищив 1%.