Культовий італійський режисер Тінто Брасс помер у віці 93 років, за даними першого джерела. Про смерть митця в Римі вранці 4 листопада повідомили його дружина Катерина Варці та діти Бонiфачо і Беатріче. Родина планує приватне прощання без публічної церемонії.
Другий медіаресурс вказує, що режисеру було 94 роки. Точний вік у різних джерелах розходиться, однак дата і місце смерті підтверджуються без сумнівів. Ім’я Брасса асоціюється з цілим напрямом у кіно, який поєднував авангардну естетику, сатиру та політичне висловлювання з еротичним жанром.
Народився майбутній режисер 26 березня 1933 року в Мілані, хоча при народженні його звали Джованні Брасс. Спершу він здобув юридичну освіту, однак у 1957 році переїхав до Парижа, де працював у Французькій синематеці, одному з найважливіших осередків кіноархіву й кіноосвіти того часу. Саме цей досвід формував його погляд на кіно як на простір для експериментів.
Повнометражний режисерський дебют відбувся 1963 року. Ранні картини митця відзначалися експериментальним підходом, гострою сатирою та політичним змістом. Саме в цей період його роботи сприймалися як частина авангардного руху, що ставив під сумнів усталені норми кінематографа.
Пізніше Брасс звернувся переважно до еротичного жанру. Найвідомішими його стрічками стали «Салон Кітті» (1976), «Ключ» (1983) і «Паприка» (1991). Саме ці роботи принесли йому широку популярність і водночас суперечливу репутацію, адже критики по-різному оцінювали їхню художню цінність і зображення тіла та сексуальності. Для одних це була зухвала форма свободи, для інших — примітивізація кіномови.
Окрема сторінка його біографії пов’язана з фільмом «Калігула». Брасс працював над проєктом, однак продюсер Боб Гуччоне переозвучив і переробив картину, додавши відверті сцени без відома режисера. Сам Брасс відмежувався від фінальної версії стрічки і не визнавав її своєю. Цей конфлікт став одним із найгучніших епізодів у його творчій долі.
Творчість митця відзначали й у останні роки. Восени 2026 року на Венеційському кінофестивалі було представлено відреставровану 4K-версію його стрічки «Col cuore in gola» (1967), що дало новим глядачам змогу побачити ранню роботу режисера в сучасній якості. Крім того, цього року він отримав премію імені П’єтро К’янкі від Національної спілки кінопублicистів Італії, яку присуджують за внесок у кінематограф.