Адміністрація президента США Дональда Трампа розпочала демонтаж федеральної політики «Житло насамперед» (Housing First), яка протягом понад десятиліття була основою державних програм боротьби з бездомністю. Цей підхід, започаткований нью-йоркською неприбутковою організацією у 1990-х роках і закріплений як пріоритет федеральної політики з 2013 року, передбачає надання людям постійного житла без попередніх умов щодо лікування залежностей чи психічних розладів. За даними джерела, на цю модель було виділено близько 4 мільярдів доларів, які профінансували 6500 проєктів по всій країні.
Торік Трамп підписав указ про припинення федеральної підтримки політики «Житло насамперед», а його пропонований бюджет на 2027 фіскальний рік передбачає ліквідацію відповідної федеральної ініціативи. Натомість адміністрація просуває модель «Лікування насамперед» (Treatment First), яка вимагає від бездомних обов'язкового проходження терапії від залежностей і лікування серйозних психічних захворювань, а також пропонує тимчасове житло терміном до двох років. У Білому домі стверджують, що «Житло насамперед» «не виправдало довіри до найуразливіших і сприяло залежностям».
За оцінками Міністерства житлового будівництва та міського розвитку США, минулого року майже 750 тисяч людей у країні були бездомними. Це дещо менше, ніж у 2024 році, але на 31% більше порівняно з 2019 роком. Частка тих, кого вважають хронічно бездомними — людей з інвалідністю та тривалими або повторюваними епізодами бездомності протягом щонайменше року — також зросла і тепер становить близько чверті від загальної кількості. Дослідження показують, що приблизно половина бездомних дорослих мають інвалідність, до двох третин — психічні захворювання, а двоє з п'яти — розлади, пов'язані з вживанням психоактивних речовин. Рівень інвалідності, серцевих захворювань і діабету серед них у два-три рази вищий, ніж у загальній популяції.
Провайдери послуг і адвокати попереджають, що зміна курсу загрожує життю найуразливіших верств населення. «Житло — це охорона здоров'я, — наголошує виконавча директорка денного притулку St. John Center для чоловіків у Луїсвіллі, штат Кентуккі, Ра'Шанн Мартін. — Чим довше люди залишаються без житла, тим крихкішими вони стають». Серед постійних відвідувачів цього закладу — 71-річний Джонні Гендерсон, який втратив руку в залізничній аварії, має хворобу серця, проблеми із зором і слухові галюцинації. Чоловік зізнається, що боїться померти на вулиці, але йти йому нікуди.
За словами фахівчині з аутріч-роботи Анджел Сівадо, її підопічні через стан здоров'я ледве можуть подбати про себе, дістатися до лікарів чи вчасно приймати ліки. «Вони не просто бездомні — вони люди. Вони чиїсь сини, чиїсь матері, чиїсь доньки», — каже вона. Серед її клієнтів — 66-річний Джеймс Маєрс, який є незрячим, страждає на застійну серцеву недостатність і проходить лікування від раку простати. Нещодавно Сівадо повідомила йому, що він скоро має отримати квартиру. «Я втомився. Вулиця зношує, і, здається, вона додала мені кілька років життя», — зізнався чоловік.
Наслідки вже відчутні на місцях. Заплановані житлові проєкти скасовано в таких громадах, як Корбін, штат Кентуккі. Менше житла для бездомних стало доступним у низці регіонів, зокрема в окрузі Санта-Крус, штат Каліфорнія. У містах на кшталт Луїсвілла неприбуткові організації розглядають можливість перетворити частину постійного житла на тимчасове — зокрема, більшість із 200 квартир St. John Center. Нині в США налічується близько 173 тисяч місць постійного підтримуваного житла для хронічно бездомних і 235 тисяч — для інших категорій, включно з ветеранами. Мешканці зазвичай сплачують 30% свого доходу після певних відрахувань на оренду та комунальні послуги.
Дослідження послідовно показують, що програми «Житло насамперед» допомагають людям стабільно жити в помешканнях, а деякі наукові праці свідчать, що вони роблять це краще за інші моделі, включно з «Лікуванням насамперед». Водночас висновки щодо впливу на здоров'я залишаються неоднозначними. Вибір оптимального рішення залежить від того, яку мету ставити: зменшити загальну кількість бездомних, допомогти людям вийти на ринок праці, заощадити кошти платників податків, покращити здоров'я чи просто зберегти життя. Для багатьох бездомних із тяжкими захворюваннями ціна зміни курсу може виявитися найвищою.