У Польщі щороку відбувається до 450 тисяч похоронів, а ринок ритуальних послуг за оцінками коштує щонайменше 3 млрд злотих. Це одна з тих галузей, де попит не залежить від економічної кон'юнктури, однак конкуренція за клієнтів залишається досить жорсткою.
Переважну частину ринку становлять сімейні фірми, які розвивали свою діяльність упродовж багатьох років. За словами співрозмовників видання, вихід на цей ринок можливий, але для цього потрібен серйозний капітал. Він потрібен не лише для старту, а й для утримання транспорту, приміщень, обладнання та персоналу, адже послуги мають надаватися без перерв, незалежно від дня тижня чи часу доби. Саме тому великі гравці мають перевагу перед новачками, які змушені вкладати кошти в інфраструктуру ще до першого замовлення.
Окремою проблемою галузі названо так званих «скоковців». Так у Польщі називають посередників, які працюють у сірій зоні та першими з'являються після смерті людини, пропонуючи свої послуги родині. Часто вони діють у лікарнях, будинках для літніх людей та інших місцях, де близькі померлого перебувають у стані шоку і рідко порівнюють пропозиції. Їхня діяльність підриває роботу легальних компаній, які сплачують податки, отримують ліцензії та дотримуються вимог до якості послуг. Конкуренція з боку таких посередників змушує добросовісний бізнес або знижувати ціни, або втрачати клієнтів.
Тема ціноутворення у галузі також залишається чутливою. Ціни на поховання в Польщі можуть сягати кількох тисяч злотих, а залежно від обряду, вибору поховання та додаткових послуг сума зростає. Саме тому прозорість пропозицій і контроль за діяльністю посередників мають значення як для клієнтів, так і для добросовісного бізнесу. Родини, які зіткнулися з втратою, часто не мають часу та сил для детального порівняння, що робить ринок вразливим до недобросовісних практик.
Для тих, хто розглядає вхід у галузь, важливо розуміти, що бізнес тут тримається на довірі та довготривалих відносинах із місцевою громадою. Сімейні фірми, які працюють на одному ринку десятиліттями, часто мають сталу клієнтську базу, рекомендації від родин і напрацьовані зв'язки з парафіями, кладовищами та муніципалітетами. Новому гравцеві доводиться не лише інвестувати, а й заробляти репутацію, що потребує часу.