У Конгресі США формується незвична коаліція: дедалі більше законодавців, серед яких є й республіканці, сигналізують про готовність підвищити податкові надходження, щоб уникнути банкрутства фонду Social Security. Традиційно будь-які пропозиції щодо підвищення податків у цій сфері викликали миттєвий політичний опір, через що Social Security десятиліттями називали «третьою рейкою» американської політики. Але, як зазначають спостерігачі, політичний розрахунок починає змінюватися на тлі наближення фінансової кризи.
Прогнози, оприлюднені раніше цього року, показали, що цільовий фонд Social Security вичерпається швидше, ніж вважалося раніше. Якщо не ухвалити змін, до 2032 року виплати скоротяться на 22%. Надходжень від податку на заробітну плату вже недостатньо для фінансування поточних виплат, і різницю покриває фонд. Коли він закінчиться, система зможе розподіляти лише те, що надходить у поточному режимі. Наразі працівники та роботодавці сплачують по 6,2% податку на заробітну плату з доходу до 184 500 доларів на рік. Будь-які суми понад цю межу не оподатковуються, тож заможні американці сплачують відносно меншу частку свого доходу на підтримку Social Security порівняно з працівниками з нижчими доходами.
Голова Комітету з асигнувань Палати представників Том Коул, республіканець з Оклахоми, заявив, що готовий розглянути підвищення податкової ставки. «Я готовий подивитися на податкову ставку. Я готовий збільшити обсяг доходу через податок», — сказав він. Коул наголосив, що математика Social Security переважує політику: «Повірте, у разі банкрутства у вас буде набагато більша проблема, ніж якщо зберегти систему цілою, бо люди відчують себе ошуканими».
Республіканець з Пенсильванії Ллойд Смакер, який вважається одним із головних претендентів на посаду провідного республіканця в Комітеті з бюджету Палати представників у наступному скликанні, також припустив, що підвищення межі оподаткування доходів може стати частиною рішення. За його словами, законодавці не можуть дозволити скорочення виплат через шість років, «і єдиний спосіб це зробити — почати серйозно й реалістично ставитися до математичної проблеми та демографії».
Ще один республіканець, сенатор Берні Морено з Огайо, разом із демократкою з Массачусетсу Елізабет Воррен у червні опублікував колонку, в якій виступив за збільшення надходжень через податок на заробітну плату. Вони наголосили, що переважна більшість американців заробляє менше за 184 500 доларів, тож податок Social Security застосовується до 100% їхнього доходу, тоді як найзаможніші платять лише з частини. «Чому медсестра із середнього класу має платити більшу частку своєї зарплати, ніж заможний корпоративний юрист?» — написали сенатори. Вони запропонували скасувати межу оподаткування, посилаючись на оцінку Фонду Пітера Дж. Петерсона, згідно з якою така зміна принесе програмі близько 3 трильйонів доларів за десять років.
Демократичний кандидат до Сенату США від Айови Джош Турек також закликав до скасування податкової межі, зазначивши, що заможні «сплачують податок Social Security за перші кілька хвилин року, тоді як учителі платять протягом усього року». За оцінками Комітету з питань відповідального федерального бюджету, скасування межі дало б змогу покрити понад половину дефіциту фінансування Social Security, але не весь. Отже, потрібні або додаткові надходження, або скорочення виплат — хоча на Капітолії ніхто не говорить про скорочення.
Сенатор Шелдон Вайтгауз і конгресмен Брендан Бойл пропонують підвищити поріг оподаткування заробітної плати до 400 000 доларів і також оподатковувати інвестиційний дохід. Інший план, від сенаторів Білла Кессіді та Тіма Кейна, передбачає збереження поточних виплат без болю для отримувачів чи платників податків за рахунок фондового ринку та нових запозичень. Вони пропонують позичити 1,5 трильйона доларів для інвестиційного фонду, наповненого акціями та ризиковими активами, який накопичуватиме прибуток протягом 75 років. Водночас план вимагає ще 25,1 трильйона доларів запозичень для покриття розриву між надходженнями та виплатами Social Security протягом цих 75 років. Прибуток від інвестиційного фонду мав би погасити 26,6 трильйона доларів нових загальних запозичень.
Однак нещодавнє моделювання Центру пенсійних досліджень Бостонського коледжу показало, що план сенаторів навряд чи спрацює. Хоча історична середня дохідність акцій могла б дати більш ніж достатньо надходжень, якби вона зберігалася протягом наступних десятиліть, ринок не рухається по прямій. «Після врахування волатильності дохідності акцій результати показують, що ця ставка не завжди виграє», — зазначили автори звіту Енкі Чен, Алісія Маннелл і Жан-П'єр Обрі.