45-річний херсонець Володимир Верещака, який все життя прожив на березі Дніпра, влітку цього року отримав звання Героя України. Він служить матросом 34-ї бригади морської піхоти «Борисфен», має жартівливий позивний «Браконьєр» і є єдиним у бригаді, хто має таку нагороду. Цього року він також став лауреатом премії УП100, церемонія якої відбудеться 26 листопада.
Головною специфікою його служби є перевезення вантажів і особового складу по Дніпру у надскладних умовах. За словами Верещаки, після понад 100 бойових виходів голлівудські блокбастери важко сприймати всерйоз. «Бо я сам ніби опинився в цьому кіно в ролі одного з головних героїв», — каже він.
До повномасштабного вторгнення Верещака жив так, як більшість людей у його краї: рибалив, їздив човном на дачу і працював. Він розповідає, що практично всі, хто мешкає в Херсоні у прибережних районах, з дитинства ходять на човнах. Він почав кататися на моторках приблизно з п'яти років, разом із дідом постійно їздив на риболовлю плавнями. «Я знаю тут кожен очерет», — каже він. Є протоки, канали й дороги, які з дрона не видно, і до нього за консультаціями звертаються, щоб дізнатися, на які ділянки звернути особливу увагу.
Розповідаючи про місцеву географію, Верещака згадує, що раніше дачі на островах були фактично продовженням міста через річку. Він називає одне з таких місць схожим на Венецію, з водними таксі та магазинами, куди найчастіше можна було дістатися лише водою. Востаннє він був на своїй дачі за кілька днів до початку повномасштабної війни, коли поїхав на риболовлю, а наступного дня прийшла війна.
Верещака також говорить про зв'язок із козацькою історією. Інформація про козацьке минуле Херсонщини в ранні 90-ті була епізодичною, але згодом її ставало дедалі більше. Він читав у документальних джерелах, що з одного місця козаки атакували ворога, а потім зникали, тож у часи без дронів це виглядало так, ніби вони виникали нізвідки і зникали в нікуди. За його словами, коли він почав бойові виходи в тому самому секторі, він спершу думав, що це цікаво, але згодом це стало звичною роботою.
Сам Верещака не планував ставати військовим. Близько двадцяти років до вторгнення він займався технічним обслуговуванням концертних майданчиків і нічних клубів, монтував сцени та встановлював обладнання. Морська тема була присутня в його житті з дитинства: він чотири роки ходив до клубу юних моряків, де вивчав навігацію та базові технічні навички. Під час окупації Херсона у 2022 році він залишався в місті і, як він сам каже, трохи «партизанив», тримаючи зв'язок з українською стороною. Після визволення міста почалися виходи Сил оборони на лівий берег, і гостро знадобилися люди, які можуть керувати водним транспортом і добре орієнтуються в місцевих плавнях.