Академічні медичні центри й університети щодня видають прориви в дослідженнях, які можуть стати основою нових компаній. Дослідник аутизму створює ШІ-гру для клінічного корекції поведінкових проблем, фундаментальний учений з'ясовує, як середовище пухлини впливає на лікування, інженер-електрик запропонував наноразмірний спосіб отримувати зображення тіла за допомогою магнітів, а MBA разом із двома лікарями шукає новий підхід до складних педіатричних кардіологічних випадків. Проблема в тому, що більшість цих ідей так і залишаються в університетських стінах.
Венчурний капітал добре вміє знаходити засновників, які впевнено розповідають історію. Проте найсильніші фахівці в охороні здоров'я не завжди мають ці риси. Лікарі, науковці, доктори філософії та викладачі часто володіють глибоким технічним розумінням і досвідом, потрібним для створення великої компанії, але їхні презентації нерідко нагадують академічну доповідь: щільні технічні слайди, мало ринкового аналізу, без валідації і без сюжету. Багато інвесторів просто проходять повз, і автор ставить питання, скільки перспективних ідей губиться через те, що їхні творці не навчилися продавати свою роботу.
Головна думка матеріалу полягає в тому, що в медицині раннє інвестування може означати вкладення ще до існування компанії. Йдеться про так званий inception investing: відправною точкою стає не стартап, який треба оцінити, а людина, найкраще підготовлена для вирішення конкретної проблеми. Це може бути клініцист чи дослідник із десятиліттями досвіду або людина, чий особистий досвід взаємодії з системою охорони здоров'я привів її до проблеми, яку інші не помічали. Ринок може бути ще не визначеним, а засновник не знати, як розповісти історію, але автор вважає, що це не причини відмовлятися від розмови.
Наукової експертизи, однак, недостатньо. Рішенню потрібен ринок, життєздатна бізнес-модель і шлях до пацієнтів. Не кожен дослідник хоче будувати компанію, і це теж потрібно враховувати. Втім, автор наголошує, що вчений може навчитися оцінювати ринок, лікар може знайти комерційного партнера, а дослідник може навчитися розповідати історію, яка резонує з інвесторами. Досвід, який привів людину до ідеї, відтворити набагато складніше. Тому, щоб більше досліджень з університетів і академічних медичних центрів доходили до пацієнтів, треба навчитися розпізнавати людей, що стоять за ними, і допомагати їм побачити наступний крок.
Для українського ринку ця логіка має пряме значення. У нас також працюють науковці, лікарі й інженери, які розробляють медичні рішення, зокрема у сфері цифрової діагностики й телемедицини, але вони часто стикаються з тим самим розривом між дослідженням і комерціалізацією. Українським командам, які працюють над health-tech продуктами, варто брати з цієї статті практичний урок: на ранньому етапі оцінювати не лише презентацію, а й глибину розуміння проблеми, а самим фахівцям із медицини та науки вчитися говорити мовою ринку, а не лише академічною мовою.