Аргумент на користь шкільних заборон на мобільні телефони простий: смартфони постійно відволікають, і без них учні зможуть краще зосередитися на уроках, спілкуванні з однокласниками та, зрештою, навчатися ефективніше. Але перші серйозні дослідження показують картину складнішу. Школи можуть закривати телефони в спеціальних мішечках або ховати їх у рюкзаках, однак цифровий світ від дітей це не відгородить.
За даними трекера Phone Free Schools State Report Card, за останні кілька років понад 40 штатів США ухвалили закони, що обмежують використання телефонів у школах. Проте ці закони сильно відрізняються, а часто й залишають школам право самим визначати правила. Через це в країні склалася строката картина: скрізь діють різні норми і по-різному їх контролюють.
Найбільш помітне дослідження, опубліковане у вівторок, стосувалося саме суворих обмежень, коли учні протягом усього навчального дня мають тримати телефони в закритих мішечках. Його провів Центр дослідження освітньої політики Гарвардського університету. Автори виявили, що в школах із жорсткими обмеженнями академічний прогрес був помірно кращим, ніж у схожих школах без таких правил. Втім, дослідники наголошують: ефект накопичується, якщо заборони діють довго.
Робота проаналізувала результати тестів 3,3 мільйона учнів у 4600 школах по всій країні. За оцінками, приріст відповідає приблизно додатковому тижню або двом навчання за рік. Співавтор дослідження, гарвардський професор Томас Кейн, зазначив: успішність у світі падає з 2013 року, приблизно тоді, коли смартфони з соцмережами стали масовими. Дослідники хотіли з'ясувати, чи змінюється ця тенденція тепер, коли школи почали забирати телефони. «Наша відповідь така: так, заборони позитивно впливають на зростання результатів. Але це не панацея», — сказав Кейн. Водночас він нагадав, що падіння відбувалося поступово протягом десятиліття, тож і відновлення має бути поступовим. За словами авторів, приріст становить близько половини щорічного падіння результатів тестів з моменту, коли смартфони стали масовими.
Інше дослідження, опубліковане в травні Національним бюро економічних досліджень (NBER), дійшло значно скромнішого висновку. Його автори, дослідники зі Стенфорда, Мічиганського університету, Duke та Пенсильванського університету, порівняли школи із забороною з десятками тисяч інших шкіл. Вони використали інший набір стандартизованих тестів, а також дані про активність GPS-телефонів, опитування вчителів і дані Yondr, провідного постачальника мішечків для телефонів, які використовують 4600 шкіл. Вплив на результати тестів старшої школи за три роки був, за їхніми словами, «помірним позитивним», особливо з математики. Проте автори не квапилися говорити про загальну користь для навчання.
Стенфордський економіст освіти Томас Ді, співавтор роботи NBER, вважає, що обидва дослідження приводять до схожого висновку. «Ранні результати шкільних заборон телефонів здебільшого розчаровують і породжують неясні питання», — сказав він. Ді визнав, що хотів би, аби гарвардські автори мали рацію щодо накопичувального ефекту, але не готовий робити таку екстраполяцію з малих, чутливих до умов оцінок, які спираються лише на кілька років заборон. За його версією, діти можуть відволікатися на інші пристрої в школі, або ж проблема в тому, що тривале користування телефоном поза школою шкодить розвитку дитини.
Окрема проблема — правозастосування. Сам факт заборони ще не означає, що її дотримуються. Психологиня Джин Твенге з Державного університету Сан-Дієго, авторка книжки «10 правил виховання дітей у високотехнологічному світі», каже, що деякі заборони лише номінальні. Учні знаходять обхідні шляхи, зокрема ховають у мішечки кнопкові телефони або навіть камені у формі телефонів. Там, де школи покладаються на рюкзаки, дотримання правил буває нерівномірним. «Часто буває так: політика — жодних телефонів протягом навчального дня, від дзвінка до дзвінка, а заходиш до школи — телефони всюди», — сказала Твенге. Вона додала, що ноутбуки в школах можуть стати новим каналом відволікання: учні сидять у соцмережах через них.
Кейн погоджується, що найбільше питання — вплив користування телефоном поза школою, однак дослідники поки не можуть перевірити підозри батьків і педагогів про нічні марафони на YouTube та інших платформах. «Я вважаю дивним, що соцмережі знають, скільки часу діти проводять на їхніх платформах, але ці дані ніколи не пов'язували з результатами навчання, — сказав Кейн. — Відповіді не буде, доки соцмережі не поділяться даними».
Для українського ринку висновки важливі передусім як урок про межі продуктових рішень. Заборона в мішечку або рюкзаку — це фізичне обмеження, а не зміна поведінки, і той самий принцип ми бачимо в цифрових продуктах: без правильного контролю і без даних про реальне використання ефект залишається скромним.