Легендарний ексфутболіст та тренер київського «Динамо» Анатолій Дем'яненко розповів про свій шлях у футболі, ключові моменти кар'єри та уроки Валерія Лобановського. В інтерв'ю він згадав, як у 19 років перейшов із «Дніпра» до «Динамо», де одразу опинився серед зірок, і як Лобановський перекваліфікував його з правого футболіста на лівого захисника.
«Валерій Васильович сказав: "Тобі треба рости як футболісту. Ми бачимо в тобі потенціал. І давай, не бійся"», — пригадує Дем'яненко. Він зазначив, що спочатку було боязко, адже в «Динамо» грали футболісти з іменами. Але тренер запитав, чи зможе він зіграти лівого захисника, і Дем'яненко погодився. «Він уже тоді розумів тенденції гри, що лівоногі футболісти будуть діяти справа, а правоногі — зліва. Те, що ми бачимо зараз у футболі. А тоді це було дивиною», — підкреслив він.
За словами Дем'яненка, Лобановський вимагав від футболістів дотримуватися тактики та плану на гру, але водночас дозволяв проявляти індивідуальну майстерність. «Є план на гру, треба його виконувати, і тоді все буде добре. Але в цій тактиці має проявлятися твоя індивідуальна майстерність. Якщо опинився саме в тій позиції — обігруй, не бійся, йди вперед», — розповів він.
1985 рік став для Дем'яненка особливим: його визнали найкращим футболістом СРСР, а також обрали капітаном «Динамо». «Я думаю, що той сезон став найкращим у моїй кар'єрі, тому що в мене все виходило. Коли футболіст ловить кураж, усе виходить. У тому сезоні я забив вісім м'ячів у чемпіонаті Радянського Союзу, виступаючи на позиції захисника», — згадує він. Голосування за капітана було таємним: кожен гравець писав три прізвища, за перше місце нараховувалося три очки, за друге — два, за третє — одне.
Окремо Дем'яненко розповів про дружбу з Ігорем Бєлановим, який згодом отримав «Золотий м'яч». Лобановський доручив йому допомогти Бєланову адаптуватися в команді. «Спочатку Ігор трохи соромився. Він любив Одесу, хотів піти. І Лобановський дав мені завдання: "Толя, ти, як капітан команди, повинен його під крило взяти"», — поділився Дем'яненко.
Серед найяскравіших моментів кар'єри він назвав перемогу над «Атлетико» у фіналі Кубка володарів Кубків, участь у трьох чемпіонатах світу у складі збірної СРСР та вихід до фіналу Євро-1988. Після завершення ігрової кар'єри Дем'яненко залишився у футболі як тренер: очолював київське «Динамо», працював в Україні та за кордоном, а з «Насафом» виграв Кубок АФК.
Наприкінці розмови Анатолій Васильович зазначив, що футбол не стоїть на місці, він іде вперед, як і життя. «Думаю, що я пройшов цікавий шлях — і життєвий, і футбольний. Не кожному випадає пройти такий шлях», — сказав він. На запитання, що залишається після великої кар'єри, Дем'яненко відповів просто: здоров'я та вдячність за пройдений шлях.