Політичний клас в Україні досі переймається тим, як виграти наступні вибори, тоді як першочерговим завданням має бути питання, як країні взагалі дожити до них. Про це заявив журналіст, лауреат Шевченківської премії та премії імені Георгія Ґонґадзе Павло Казарін, який від початку повномасштабної війни долучився до Сил оборони і нині є головним сержантом 2-го батальйону безпілотних систем 104-ї бригади.
В інтерв'ю «Українській правді» Казарін окреслив коло тем, які влада, за його спостереженням, воліє не порушувати. Ідеться насамперед про мобілізаційні процеси — від термінів служби до бронювання, — про фінансову складову в Збройних силах та про публічну реакцію президента на корупційні скандали. Причина, на його думку, у непопулярності цих питань серед виборців.
«Мобілізація настільки непопулярна тема, що комунікацію з цього приводу залишили лише тим, кого не шкода, тобто військовим», — зазначив він. За словами Казаріна, держава фактично відпустила ці теми «на інерційний рівень» і намагається їх ігнорувати.
Окремо він зупинився на грошовому забезпеченні військових. Коли зарплати не індексуються, а водночас великі кошти витрачаються на телемарафон чи компенсації вартості пального для цивільних, у військових виникає відчуття, що вони перебувають наприкінці списку пріоритетів держави. Це, на думку Казаріна, підживлює зневіру.
Третьою прогалиною в комунікації він назвав брак реакції президента на корупційні скандали. На переконання журналіста, публічне визнання кадрових помилок іноді працює на користь, а не на шкоду, і могло б зробити довіру до влади стабільнішою. Уникнення ж цих тем, навпаки, б'є по ній.
Говорячи про корупційні кейси, Казарін запропонував дивитися на них не лише як на ознаку дисфункції держави. Якщо резонансні розслідування стають можливими, це свідчить про те, що в країні працює механізм протидії корупції. Він порівняв кожен скандал із високою температурою в організмі — ознакою того, що тіло бореться з хворобою.
«Якби ми були якоюсь Білоруссю, де антикорупційних органів, як і корупційних скандалів, немає, напевно, у нас би рівень сприйняття корупції був би дуже низький. А ось рівень корупції — навпаки», — сказав він. За його словами, розслідування засвідчують, що країна не втратила здатності захищати себе від тих, хто під час війни намагається приватизувати суспільне благо.
Водночас найнебезпечнішим Казарін вважає те, що відбувається після викриття. Коли суспільство бачить одні правила для себе й інші — для людей при владі, це породжує зневіру. А зневіра, наголошує він, є особливо руйнівною в умовах війни, де існують два треки — армія і тил. Буває, що тил втримується, а фронт рветься, а буває навпаки: армія і фронт стоять, а тил сиплеться.
Саме тому, за його оцінкою, російські удари по українських тилових містах є спробою обрушити тил. І корупційні історії б'ють по колективній уяві армії про тил загалом і про політичний клас зокрема. Казарін називає це «справді небезпечною історією».
Він також згадав про «картонковий майдан» на захист НАБУ і САП, який, за його словами, рік тому досяг своєї мети. Наявність розслідувань, що призводять до підозр і карних справ, журналіст розцінює як свідчення роботи імунітету, здатного захищати організм від корупції.
Окремо Казарін порушив тему довгого правління без виборів та його ціни для країни. За його словами, політики, замість того щоб думати про виживання держави, зосереджені на електоральних перспективах. Він також говорив про позиціонування Михайла Федорова після звільнення з Міноборони та про найбільші, на його думку, помилки Володимира Зеленського.
Повну версію розмови опубліковано у відеоформаті, тоді як текстова версія є скороченою та адаптованою для читання.