Сполучені Штати дедалі частіше переглядають свою роль у світовому порядку, і це починає позначатися на статусі долара як головної резервної валюти. Тарифи проти союзників, конфлікти на Близькому Сході та використання міжнародної платіжної системи SWIFT як інструменту тиску створили напругу серед партнерів, які торгують у доларах і тримають їх у резервах. Якщо довіра до американської валюти слабшатиме, постає питання: чиї гроші виграють найбільше?
Окрім Китаю, який очевидно претендує на більшу роль, найбільші переваги можуть отримати невеликі країни з добре керованими економіками, відкритими ринками капіталу та сильним верховенством права. Йдеться про держави, чиї центральні банки працюють незалежно й передбачувано, а валютні ринки мають плаваючий курс і розвинені похідні інструменти. Саме такі юрисдикції здатні запропонувати інвесторам ті самі якості, які протягом останнього століття забезпечував долар США.
Перша причина — попит на надійність. Якщо Вашингтон більше не готовий гарантувати валюту, підкріплену сильною незалежною Федеральною резервною системою, верховенством права на міжнародній арені та платіжними мережами, які не використовують як зброю, інвестори шукатимуть альтернативу з тими самими характеристиками. Малі країни з відкритими ринками та якісним управлінням можуть запропонувати саме такий набір.
Друга причина — технологічна. Стейблкоїни та цифрові валюти центральних банків (CBDC) спрощують для міжнародних інвесторів групування й диверсифікацію валют малих країн, до того ж із майже миттєвим розрахунком. Великі інституційні гравці досі оминали малі валюти через брак мережевого ефекту та побоювання щодо ліквідності. Але блокчейн-продукти дають змогу об’єднувати кілька малих валют у кошик і переказувати їх моментально, що знімає значну частину цих застережень у міжнародній торгівлі.
Третя причина, можливо, найважливіша: головна слабкість малих валют обертається на їхню перевагу. Невелика держава не має інституційної спроможності відключити користувача від своєї платіжної мережі — так, як США зробили щодо Росії через SWIFT. Для міжнародного інвестора це означає, що, використовуючи валюту малої країни або кошик таких валют, він навряд чи зіткнеться з політично вмотивованою спробою перекрити йому доступ до грошових каналів.
Попит на добре керовану валюту залишається високим, навіть попри те, що боргове навантаження в західному світі наближається до історичних максимумів, а дохідність десятирічних облігацій стрімко зростає. Інвестори дедалі більше непокояться через фіскальний стан США та Західної Європи. Водночас вони хочуть бачити відкриту валюту з глибокими й ліквідними ринками, плаваючим курсом і міцним верховенством права.
Ця тенденція вже проявляється на практиці. Частка австралійського та канадського доларів у світових резервах за останні десять років суттєво зросла, як і частка міжнародної транскордонної торгівлі, що проводиться в цих валютах. Щоправда, вона досі залишається невеликою в загальному обсязі світових операцій.
Ідеться не про те, що долар США втратить статус головної світової резервної валюти. Радше про те, що зберігається попит на малі, добре керовані країни, які можуть закріпитися в міжнародній валютній конкуренції. Якщо США й надалі фрагментуватимуть світовий порядок, найбільше від цього виграють валюти держав із сильними інституціями, які не мають реальної можливості використовувати свої гроші як зброю.