Українська мода має жити навіть під час війни, адже одяг насамперед дарує впевненість і розвиток. Таку думку висловили дизайнерки Олена Ворожбит і Тетяна Земскова — засновниці бренду Vorozhbyt & Zemskova, які працюють разом понад 30 років. В інтерв'ю вони розповіли про шлях від конкурсу від дому Nina Ricci до статусу постійних резиденток Ukrainian Fashion Week, про ціноутворення на дизайнерський одяг і про те, як їм вдається зберігати творчий тандем протягом трьох десятиліть.
Знайомство дизайнерок відбулося ще під час навчання в інституті. Першу конкурсну колекцію з білої шкіри для Nina Ricci вони створили в умовах тотального дефіциту початку 90-х. За словами Олени Ворожбит, матеріалів не було ніяких, але ректор знайшов білу шкіру, яку вони порізали на маленькі шматочки й зробили своєрідну «піну». Попри нарікання, що матеріал зіпсовано, дует отримав призи, зокрема за нестандартне використання матеріалу. Саме тоді дизайнерки зрозуміли, що можуть працювати в парі: якщо один не знає, що робити, інший підкаже.
На перших конкурсах у Росії Ворожбит і Земскова зіштовхнулися зі зверхнім ставленням і шовінізмом. За словами дизайнерок, ректорка Московського університету сказала їм: «Чого ви приїхали? Українці ніколи не отримають тут ніяких призів». Щоб приміряти виріб на модель, потрібно було заплатити десять доларів, стільки ж коштувала праска. Пізніше дует принципово відмовився від показів у РФ через вимоги приховати українське походження бренду — їм пропонували писати, що одяг зроблено в Європі.
Після інституту дизайнерок одразу взяли на роботу, вони створювали колекції, їздили до Франції та робили форму для поліції. Згодом перейшли у французьку фірму, де спочатку отримували 7 доларів на місяць, а потім 100. На міжнародному конкурсі авангардної моди в Юрмалі їхня колекція з п'яти моделей коштувала 4 долари — іноземці не повірили, вирішивши, що українки просто не вміють рахувати.
Бренд Vorozhbyt & Zemskova з'явився без інвестицій — усе робили самі. Першу велику колекцію, близько 120 луків, створили ще на фірмі, а згодом зробили меншу колекцію за власні кошти. Коли приїхали, в Україні розпочинався перший тиждень української моди, тоді відомий як «Сезони моди». Умова була така, щоб ніхто колекцію до того не бачив, а в дизайнерок вона вже була готова. Фірму зареєстрували приблизно у 2002 році.
Окрема сторінка історії — перші дні повномасштабного вторгнення. Кашемір із нової жіночої колекції дизайнерки пустили на балаклави для захисників на блокпостах. Це рішення стало практичним відповідем на питання, чи має мода існувати під час війни: одяг, за переконанням Ворожбит і Земскової, дарує впевненість і розвиток.
Дизайнерки також пояснили формування ціни на дизайнерський одяг. За їхніми словами, чоловічий одяг у сучасному світі часто коштує дорожче за жіночий через складність технологій. Водночас сучасні світові тренди остаточно відмовилися від стандартів 90-60-90 на користь реальних жінок, індивідуальності та гарного настрою. Українські жінки, за спостереженням дизайнерок, відрізняються від європейок бажанням одягатися яскраво й дбати про свій вигляд.
Повну версію розмови дизайнерки представили на YouTube-каналі. Історія дуету — це приклад того, як український бренд, попри дефіцит, тиск і війну, зберіг власне обличчя та продовжує працювати для своїх клієнтів.