Катерина Тан-Гілеспі очолила американський бізнес KFC минулого року, і, за її словами, на цю посаду вона прийшла не завдяки обережності. Замість того щоб гнатися за гучними титулами чи високою зарплатнею, вона обирала роботу, яка змушувала виходити з комфортної зони, ризикувати та вчитися рухатися в умовах невизначеності. «Я не гналася за грошима і не гналася за титулом, — розповіла Тан-Гілеспі, якій зараз 52 роки, виданню Fortune. — Я шукала можливості, які ставили мене у зону навчання, а не в зону комфорту, і намагалася триматися подалі від зони паніки».
Вона виросла в середньому класі у Великій Британії: мати працювала медсестрою, батько був освітлювачем на BBC. Досвід у ресторанному бізнесі почався рано. У 13 років вона влаштувалася миючою посуд у Beefeater, британський ресторанний ланцюг, який сьогодні вже не існує, за 1,20 фунта стерлінгів на годину. Згодом її перевели до апарату для морозива, і саме тоді вона почала цінувати той піднесений ритм, який є у ресторанній роботі. У ланцюзі вона працювала й під час навчання в середній школі та згодом піднялася до посади помічниці генерального менеджера.
Тан-Гілеспі пояснює, що ресторанна робота дає багато: тиск, темп, командну роботу, відповідальність і дисципліну дотримання стандартних операційних процедур, водночас залишаючи простір для власної особистості в роботі з клієнтами. За її словами, цей досвід визначив її кар'єру, зокрема в тому, що стосується взаємодії з клієнтами та побудови сильних команд.
Вона стала першою у своїй родині, хто здобув вищу освіту: вивчала бізнес в Університеті Плімута і закінчила його у 1996 році. Далі вона будувала кар'єру в маркетингу, починаючи зі стажування в HP і переходячи на різні посади в компаніях на кшталт Frito-Lay та Sony Pictures.
З розвитком кар'єри змінювалися й її амбіції. Своїм зразком вона називає Річарда Бренсона, британського мільярдера, засновника Virgin Group. «Мені подобається, що він інноваційний і креативний, але при цьому чинить правильно щодо клієнтів і людей», — сказала Тан-Гілеспі. Її ідея полягала в тому, щоб перевірити, чи може вона стати жіночою версією цього підприємця, і, за її словами, саме з цієї думки почалося все, що вона зробила згодом.
Прагнення рости означало для неї не лише сходження щаблями. Вона також була готова піти з компаній, де, на її відчуття, культура не дозволяла їй розкритися. «Я залишала компанії, якщо відчувала, що культура не дає моїй особистості проявлятися так, як це робить мене успішною, — сказала вона. — А до компаній, у які, як я думала, не піду, зокрема до KFC та материнської Yum, я приєдналася, тому що закохалася в їхню культуру».
У 2015 році Тан-Гілеспі прийшла до KFC South Pacific, де керувала маркетингом в Австралії та Новій Зеландії. Через два роки вона стала глобальною директоркою з маркетингу мережі. У 2024 році вона очолила KFC Canada, а в квітні 2025 року взяла на себе американський бізнес компанії.
Тепер їй доручено повернути американський напрям KFC на належний шлях на тлі посилення конкуренції та зростання попиту на здорове харчування серед споживачів, які економлять гроші. Продажі мережі в США впали на 3% у порівнянні з попереднім роком у 2025 році і ще на 2% у останньому звітному кварталі. Частина стратегії полягає в тому, щоб налагодити контакт із молодшими споживачами, тому компанія уклала партнерство з 21-річним стрімером iShowSpeed, а також експериментує з меню, брендингом і планувкою закладів. Цього місяця з'явилася інформація, що KFC завершила приблизно чотирьохдесятирічне партнерство з Pepsi на користь конкурента Coca-Cola.
Тан-Гілеспі щодня взаємодіє з представниками покоління Z, як у корпоративному офісі, так і в одному з понад 3400 американських закладів мережі. Вона визнає тривоги, з якими молодь виходить на ринок праці, але бачить у цьому поколінні багато гідного. Їй імпонує готовність висловлюватися, бути собою і домагатися бажаних можливостей. «Багато що вони вирішують на власних умовах, і це я дуже поважаю. Вони знають, хто вони і чого хочуть, і це мені подобається», — сказала вона.
Вона закликає молодих людей відстоювати себе та інших, навіть коли це некомфортно. Одну з порад, до якої вона часто повертається, взято з книги для самодопомоги 1987 року «Feel the Fear and Do It Anyway»: не дозволяйте страху завадити вам ризикнути. «Мужність — це не відсутність страху, — сказала Тан-Гілеспі. — Мужність — це коли ти відчуваєш тривогу щодо майбутнього чи роботи, але все одно питаєш себе: „Гаразд, що б я зробила, якби не боялася?“»
Коли доводиться ухвалювати складне рішення, на роботі чи в житті, вона радить поставити собі ще одне запитання: «Що найгірше може статися?»