Американський сектор трубопроводів і газозбірних систем, відомий як midstream, переживає сплеск угод злиття та поглинання. Про це свідчить низка багатомільярдних транзакцій, оголошених протягом останніх місяців. Головним драйвером попиту на інфраструктуру стало зростання потреби в природному газі з боку дата-центрів, які обслуговують штучний інтелект, та нових потужностей з експорту скрапленого газу на узбережжі Мексиканської затоки.
За словами Ендрю Діттмара, провідного аналітика Enverus Intelligence Research, midstream-сектор залишається чи не єдиним сегментом енергетики, де угоди укладаються активно. «Є просто такий попит на інфраструктуру зараз, особливо на газовому боці, оскільки ми переформатовуємо ринок газу США з появою LNG-попиту на узбережжі Мексиканської затоки та зростанням попиту з боку дата-центрів», — зазначив він. На тлі геополітичної напруженості на Близькому Сході та високих цін на пальне покупці й продавці в інших сегментах не можуть домовитися про ціну, тоді як у midstream такі суперечності менш виражені.
Найбільші угоди останнього часу демонструють чітку тенденцію: приватні інвестиційні фонди продають активи публічним компаніям, які прагнуть масштабу. Компанія ONEOK з Талси придбала активи Brazos Midstream у басейні Перміан за 4,42 мільярда доларів. Трубопровідний гігант Williams придбав Momentum Midstream разом з її газозбірними та переробними потужностями в Техасі й Луїзіані за 5,5 мільярда доларів. Western Midstream заплатила 1,6 мільярда доларів за об'єкти Brazos у басейні Делавер, західній частині Перміану.
На нафтовому боці також відбулися значні транзакції. Enbridge придбала нафтові активи Tallgrass Energy за 2,55 мільярда доларів, а Plains All American Pipeline заплатила 585 мільйонів доларів за Silver Creek Midstream у Вайомінгу. Діттмар вважає, що ринок віддає перевагу більшим, інтегрованим midstream-системам, і менші гравці, особливо приватні, продовжать консолідуватися через значний апетит великих компаній до придбань.
Потенційним каталізатором подальшого зростання угод може стати двопартійний законопроєкт про реформу дозвільних процедур для інфраструктури, внесений до Сенату. Він має на меті прискорити реалізацію проєктів у сфері нафти й газу, а також вітрової, сонячної генерації та електропередач. Очікується, що законодавча ініціатива може набрати обертів до кінця року, що додатково стимулюватиме укладання угод.
На відміну від midstream, в upstream-сегменті, тобто у видобутку, великих угод не було з початку лютого, коли Devon Energy придбала Coterra Energy за 26,5 мільярда доларів. Ця транзакція відбулася за кілька тижнів до початку війни з Іраном. Найбільшою угодою з того часу стало придбання Magnolia Oil & Gas компанії WildFire Energy, що належала Warburg Pincus і Kayne Anderson, у сланцевому басейні Ігл-Форд на півдні Техасу за 4 мільярди доларів.
Тепер Devon намагається продати власні активи в Ігл-Форд, щоб зменшити борг, узятий на себе після угоди з Coterra. BP уважно вивчала ці активи, але, за повідомленнями, відмовилася від купівлі. Діттмар зауважив, що сам факт зацікавленості BP у розширенні в американському сланці є показовим. «Якщо глобальний мейджор розглядає наземні активи в США, це свідчить про те, наскільки конкурентними та привабливими є можливості тут, навіть коли ми говоримо про дефіцит запасів», — сказав він.
Аналітик також звернув увагу на цікавий паралельний процес: американські компанії дедалі частіше шукають можливості за кордоном, оскільки сланцевий бізнес у США дозріває, тоді як міжнародні гравці готові платити премію за американські активи, щоб забезпечити довгострокові поставки, особливо для LNG. «Цікаво, що ми говоримо про міжнародний капітал, який приходить до США, в той самий час, коли американський капітал шукає можливості за кордоном», — додав він.