У 2026 році дизайнери та бренд-команди по всьому світу дедалі частіше обирають гори як центральний елемент логотипів. Про це свідчить хвиля ребрендингів, яку фіксують профільні медіа та спільноти. Йдеться не про один тренд у ніші аутдор-брендів, а про ширше явище: силуети гірських вершин з'являються в айдентиці стартапів, SaaS-продуктів, фінансових сервісів і навіть агенцій, які не мають жодного стосунку до туризму чи спорядження.
Гора в логотипі — це насамперед метафора. Вона кодує зростання, подолання, стабільність і прагнення до вершини. Для продуктових команд, які виходять на конкурентний ринок, такий символ працює як швидкий сигнал амбіції: ми не просто інструмент, ми шлях до результату. Саме тому гори легко масштабуються на різні категорії — від фінтеху до освітніх платформ. Проте саме ця універсальність і створює проблему: коли гори використовують усі, вони перестають вирізняти.
Для українських команд це має практичне значення. По-перше, якщо ваш продукт зараз проходить ребрендинг або запускається з нуля, гірський символ у логотипі майже гарантовано зіткнеться з візуальним шумом на ринку. По-друге, локальний контекст дає альтернативи: українська айдентика останніх років активно працює зі спадщиною, ландшафтом, архітектурою та сміливішою типографікою. Гори — не єдиний спосіб сказати «ми зростаємо».
Що робити продактам і дизайнерам уже зараз? Перш за все — перевіряти диференціацію до фінального затвердження логотипа. Якщо символ можна замінити на логотип конкурента без втрати сенсу, це сигнал переглянути концепцію. По-друге, варто тестувати айдентику на реальних носіях: у застосунку, на лендінгу, в рекламних креативах. Гора, яка гарно виглядає у презентації, може розсипатися на іконці 16×16 пікселів. По-третє, доцільно закладати в бриф не лише метафору, а й категорійну відмінність: що саме у візуальному коді говорить про вашу нішу, а не про загальні цінності.
Окремий ризик — юридичний. Схожість силуетів у логотипах різних компаній зростає, а разом із нею — імовірність претензій щодо схожості до ступеня змішування. Для агенцій це означає додатковий етап перевірки перед передачею логотипа клієнту. Для продуктових команд — необхідність фіксувати не лише фінальний знак, а й логіку, чому саме він обраний: це допоможе і в комунікації з інвесторами, і в разі спорів.
Тренд на гори — не вирок і не заборона. Це радше нагадування, що візуальні коди мають циклічну природу: сьогодні вони здаються свіжими, завтра стають фоном. Українським командам варто використовувати цю хвилю як привід перевірити власну айдентику на стійкість і відмінність, а не як готовий шаблон. Якщо гора справді відображає суть продукту — це легітимний вибір. Якщо ж це лише спосіб бути «як усі», краще інвестувати час у пошук власного візуального коду.