Українська фахівчиня із розвідки з відкритих джерел (OSINT) Дарʼя Вербицька відмовилася від участі в міжнародному фестивалі Breakwater у Гданську, де мала провести воркшоп від імені громадської організації Terrecon. Причиною стало те, що на заході запланована участь російських журналістів, зокрема головного редактора «Нової газети» Дмітрія Муратова, журналістки Анни Артемʼєвої, засновника «Новой вкладкі» Міхаїла Даніловіча та колишнього заступника головного редактора «Еха Маскви» Максіма Курнікова.
За словами Вербицької, організатори не попередили українську сторону про присутність росіян у програмі. Вона наголошує, що Terrecon — це організація, співзасновниками якої є українські військові, які зараз воюють і втрачають побратимів через російську агресію. Передавати їхній досвід представникам країни-агресора, навіть так званим «хорошим росіянам», на її думку, є неприпустимим.
«Я не бачу принципової різниці в тому, чи перебуває конкретний російський учасник у Москві, Ризі, Берліні чи Мадриді», — зазначає Вербицька. Вона підкреслює, що російська незалежна журналістика може мати власну цінність і власну боротьбу з режимом, але Україна не зобовʼязана надавати їй доступ до своєї експертизи, особливо у сфері, безпосередньо повʼязаній із війною та національною безпекою.
Авторка звертає увагу на небезпечну тенденцію: після кожного спільного заходу межа допустимого розмивається. Спочатку українців і росіян запрошують на одну конференцію, потім — на спільну дискусію, далі — до обміну досвідом і співпраці. Так професійні відносини між представниками України та Росії під час війни поступово стають нормою, чого, на переконання Вербицької, допустити не можна.
Вона нагадує, що українські митці та офіційні делегації вже вдавалися до подібних бойкотів. У 2022 році українські письменники відмовилися від участі в Норвезькому фестивалі літератури через російських учасників, серед яких був і Дмітрій Муратов. Організатори намагалися знайти інших українських авторів, але ті також відмовилися. У 2023 році схожий конфлікт стався на PEN America World Voices Festival, де Ірина Цілик, Артем Чех та Артем Чапай заявили про неучасть через російську панель. Чех і Чапай на той момент служили в українській армії.
Бойкот, за словами Вербицької, не є винаходом українських діячів. Історично він використовується як спосіб зупинити нормалізацію неприйнятного. Найвідоміші приклади — міжнародний бойкот Південної Африки часів апартеїду та відмова десятків держав від участі в Олімпійських іграх 1980 року в Москві після радянського вторгнення в Афганістан. Обставини різні, але ідея одна: участь — це політична дія.
«Спільна сцена, конференція, фестиваль, спортивне змагання чи професійний обмін можуть створювати нормальність там, де її не має бути», — наголошує авторка. Вона закликає колег, які беруть участь у професійних, освітніх та міжнародних форматах, керуватися принципом неділення знаннями з представниками країни-агресора, а у разі таких випадків — говорити про них публічно. На її думку, це має стати професійною нормою, а не точковою позицією окремих організацій та лідерів думок.