Міністр фінансів США Скотт Бессент оголосив про багатомільярдну програму викупу довгострокових казначейських облігацій, коли 30-річні ставки наблизилися до майже 20-річного максимуму. Схема скоротила пропозицію паперів і збила дохідність, яка є орієнтиром вартості запозичень для всієї економіки — від іпотечних і державних ставок до кредитів бізнесу. Теоретично умови мали пом’якшитися.
Скептики звернули увагу на збіг: державний борг США щойно сягнув 40 трильйонів доларів, а процентні платежі казначейства у 2026 фінансовому році, за прогнозами, перевищать 2 трильйони. Зниження дохідності облігацій зменшує витрати уряду на обслуговування боргу. Ситуація виглядала ще помітнішою з огляду на те, що за кілька тижнів до цього Бессент оголосив про інтервенцію для купівлі японської єни — валюти країни, яка тримає найбільший обсяг американського боргу.
Одна з інтерпретацій полягала в тому, що це завадило Японії продавати свої запаси облігацій США для підтримки власної валюти — крок, який підвищив би дохідність американського боргу й зробив би його дорожчим для уряду. Інвестори почали запитувати, чи не намагається Бессент формувати самі ринки, які визначають умови державних запозичень.
Відомий інвестор Стен Дракенміллер, друг і наставник Бессента, у колонці для Wall Street Journal зазначив, що «переконливий фіскальний пакет» із Вашингтона мав би більший вплив на дохідність, ніж «штучне придушення» ставок через «управління цінами». Водночас Бессент, який називає себе економічним істориком і був учнем Дракенміллера, жодного разу не заявляв, що викуп є встановленням цін — саме на цій підставі дехто тепер вважає схему невдалою.
Економісти, з якими поспілкувалося видання, припускають, що увагу Волл-стріт привернули радше час і тон комунікації Бессента, а це могло спонукати інвесторів до непередбачених висновків. Але міністр, можливо, розкрив ринкам більше, ніж розраховував: больовий поріг, за якого адміністрація готова реагувати. У середовищі, де Бессент закликає інвесторів дивитися крізь «шум», його дії говорять голосніше за слова.
Професорка Вортонської школи Крістіна Пахарон Скіннер, яка працювала в казначействі за Бессента з липня по серпень 2025 року, каже, що схема — це про ефективність, або «ринкову сантехніку». За її словами, ззовні це «дуже чітко виглядає як управління ліквідністю, вправа на функціонування ринку», і вона аж ніяк не вважає це «хоч віддалено схожим на провал».
Схема не є новинкою: регулярні операції з викупу казначейство запровадило у травні 2024 року, змінився лише масштаб — з 2 мільярдів доларів за операцію до 4 мільярдів. «Казначейство ніколи не було пасивним покупцем державного боргу», — наголошує Скіннер. Якщо всередині відомства бачать, що ринок облігацій загалом працює добре, але знають, що на довгому горизонті можуть виникати збої, як-от перевищення 10-річною дохідністю 5%, то саме для забезпечення ліквідності цей механізм і створили.
Зростання дохідності разом із збігом подій навколо державного боргу та інтервенції з єною означає, що «легко скласти історію про іншу мотивацію», каже професорка. Але, на її думку, було б «помилкою» розтягувати поняття ринкової ефективності до питання встановлення рівноважних цін на ринку облігацій. Обов’язок міністра фінансів щодо боргового ринку — забезпечити його функціонування, щоб уряд міг позичати на максимально ефективному ринку, і думати про інструменти, вже створені для нього. Було б «розчаруванням і несподіванкою», якби Бессент просто сидів склавши руки й дозволив шоку не абсорбуватися, маючи можливість допомогти ринку працювати ефективніше.
Глобальний стратег з валют і ставок Macquarie Тьєррі Візман також не бачить у плані Бессента знака питання щодо управління фіскальною політикою. Він теж звертає увагу на обґрунтування «ліквідності», але читає між рядків дещо інше. «Коли я бачу, як люди сперечаються, що хтось мав на увазі, я зазвичай іду до першоджерела, — каже Візман. — Він говорить про ліквідність, і питання в тому, як це інтерпретувати, особливо якщо він не говорив про дефіцит чи цільову дохідність. Казначейство завжди маніпулює ринком казначейських облігацій; це не новина».
Водночас Візман вбачає мотивацію на глобальному ринку: високий обсяг випуску державного боргу не лише в США, а й в інших розвинених економіках. «Якщо є нагальна потреба дозволити побудувати й профінансувати інфраструктуру штучного інтелекту, ви точно не хотіли б, щоб усе це державне боргове навантаження витіснило корпоративний випуск, і тому нам потрібно звільнити місце», — пояснює він. Зниження дохідності державного боргу може також зменшити вартість корпоративного боргу, який із ним конкурує.