Назви поколінь, як-от «Бумери», «Покоління X» чи «Зумери», не мають офіційного походження: вони з'являються і закріплюються через культурне поширення, а не через рішення державних органів чи статистичних служб. Так само виникли й назви, які сьогодні знає кожен, хто стежить за демографією, ринком праці чи маркетингом. Жодна установа не відповідає за те, яке ім'я отримає група людей, народжених у певні роки, і чи приживеться воно в суспільстві.
Одним з найстаріших прикладів є термін «Втрачене покоління». За версією, наведеною в матеріалах, його вжив власник гаражу у Франції, а письменниця Гертруда Стайн поширила фразу. Ернест Хемінгуей узяв її епіграфом до роману «І сходить сонце» (1926), і вона закріпилася за людьми, народженими приблизно між 1883 і 1900 роками. Це покоління пережило Першу світову війну, і саме тому назва набула такого значення, що вийшла далеко за межі однієї книги. Далі назви також формувалися через книги та публічні тексти. Термін «Найвеличніше покоління» (Greatest Generation) популяризував Том Брокоу у книзі 1998 року; він охоплює людей, народжених приблизно між 1901 і 1927 роками. Назву «Мовчазне покоління» поширив есей журналу Time 1951 року, а його представники народилися приблизно між 1928 і 1945 роками.
Покоління X закріпив роман Дугласа Коупленда 1991 року, який дав узагальнену назву людям, народженим між 1965 і 1980 роками. Millennials, або покоління мілленіалів, назвали Нейл Гоу і Вільям Штраус у книзі 1991 року. Ця група охоплює людей, народжених між 1981 і 1996 роками. Назву «Зумери», що стосується покоління Z, фіксують щонайменше з 2016 року. За визначенням Pew Research, до покоління Z належать люди, народжені між 1997 і 2012 роками. Таким чином, одні назви з'явилися через літературу, інші через журналістику, а треті через поширення в інтернеті, і кожна з них закріпилася без жодного формального рішення.
Найновіші назви з'явилися ще до народження їхніх носіїв. Марк Макріндл дав назву Gen Alpha у книзі 2009 року; це діти, народжені приблизно між 2010 і 2024 роками. Той самий дослідник назвав і Gen Beta, поколінням з прогнозованими народженнями у 2025–2039 роках, ще до появи його перших представників. Макріндл також прогнозує, що купівельна спроможність Gen Alpha досягне 5,46 трильйона доларів до 2029 року. Для бізнесу така цифра означає, що маркетологи і виробники починають орієнтуватися на аудиторію, яка ще навіть не почала самостійно витрачати гроші, але вже впливає на сімейні рішення.
Покоління бумерів, народжених між 1946 і 1964 роками, налічує близько 67 мільйонів людей станом на середину 2024 року. Для ділового світу такі мітки мають практичне значення: вони впливають на те, як керівники оцінюють молодих працівників. Коли менеджер бачить у резюме належність до певного покоління, він може мимоволі приписати кандидату набір рис, які не обов'язково відповідають реальності. Саме тому дослідники застерігають від надмірного узагальнення. У 2023 році Pew Research заявив, що вживатиме назви поколінь більш вибірково, відзначаючи, що стандартні ярлики можуть спрощувати реальні відмінності між людьми в освіті, доходах, місцях проживання та ставленні до життя.
Водночас з'являються й інформальні «мікропокоління», як-от Xennials чи Zillennials, які описують проміжні групи між основними поколіннями. Їхнє використання залишається неформальним і викликає суперечки, адже єдиного погляду на межі та зміст цих груп немає. Одні вважають такі назви влучними для вузького кола людей, інші бачать у них просто чергову спробу розділити суспільство на зручні категорії. Попри це, назви продовжують жити, бо їх підхоплюють медіа, рекламісти та самі люди, які шукають слова, щоб описати свій досвід і місце в часі.