Підводні телекомунікаційні кабелі залишаються основою міжнародного інтернету: на них припадає понад 99% міжнародного обсягу даних, тоді як супутники несуть лише незначну частку. Саме тому пошкодження цих ліній здатні миттєво відрізати цілі регіони від глобальної мережі. Азія, яка стрімко нарощує обчислювальні потужності для штучного інтелекту, не може дозволити собі недбалість щодо цієї інфраструктури.
Досвід останніх років показує, наскільки реальні ці ризики. У 2024 році пошкодження підводних кабелів спричинило інтернет-збої в Африці, які вдарили по банках, фінтех-компаніях і бізнесу хмарних сервісів. У 2025 році розриви кабелів у Червоному морі порушили доступ до мережі в багатьох країнах Азії та на Близькому Сході. Трафік довелося перенаправляти довшими маршрутами, що підвищило затримки та операційні витрати. Для компаній, які працюють у режимі реального часу, навіть короткі перебої означають втрату грошей і довіри клієнтів.
Попит на пропускну здатність швидко зростає через робочі навантаження, пов'язані зі штучним інтелектом. Якщо ще недавно базовим стандартом було 400 Гбіт/с, то зараз з'являються рішення на 800 Гбіт/с. Водночас дослідження Tata Communications показало, що 77% керівників підприємств ставлять інвестиції в ШІ на перше місце, однак 65% компаній досі працюють на застарілій або лише розвиненій інфраструктурі. Розрив між амбіціями бізнесу та можливостями мереж стає очевидним, і саме цей розрив, за логікою дослідження, визначає, наскільки швидко компанії зможуть масштабувати свої ШІ-проєкти.
Ключовими вузлами регіону залишаються Сингапур, де сконцентровано щільний кластер дата-центрів і регіональний шлюз, та Індія, через яку проходить зв'язок між Азією, Близьким Сходом і Європою через точки виходу кабелів на узбережжі. Мумбаї та Ченнаї названо серед міст, де розширюється потенціал дата-центрів. Проте навіть найшвидший кабель не дає ефекту, якщо вузькими місцями стають прибережні станції прийому. Саме там сигнал переходить у наземні мережі, і будь-яке обмеження на цьому етапі знецінює пропускну здатність магістральної лінії.
Стійкість, за оцінками фахівців, вимагає кількох речей одночасно: планування потужностей, диверсифікації маршрутів, готовності до ремонту та продуманого управління життєвим циклом мереж. Оновлені рекомендації ASEAN щодо стійкості та ремонту підводних кабелів передбачають обмеження терміну обробки ремонту 10 днями, тобто регіональна координація визнає, що затягування з відновленням коштує дорого. Втім, інвестиції частіше спрямовуються в обчислювальні потужності та дата-центри, а зв'язок нерідко прихований у ІТ-бюджетах і не розглядається як стратегічний актив.
Недофінансування, за попередженням експертів, загрожує збоями, перевантаженнями та зростанням операційних витрат саме тоді, коли ШІ-навантаження найбільш чутливі до якості з'єднання. Для Азії, де значна частина нових дата-центрів будується поблизу морських шлюзів, це означає, що рішення щодо кабелів ухвалюються не лише в телекомунікаційному секторі, а й у ширших бізнес-стратегіях і державній політиці регіону.