Комедія Бена Стіллера «Zoolander», що вийшла у 2001 році, висміювала індустрію моди, одержиму красою, нездатну дивитися повз власне відображення і готову пожертвувати будь-чим заради видовища. Чверть століття потому її сатира виглядає напрочуд влучною: тенденції, які тоді були лише карикатурою, сьогодні стали звичною частиною модного світу.
Автори матеріалу Elle зазначають, що фільм передбачив кілька речей, які зараз сприймаються як норма. Серед них — культ зовнішності, що доходить до одержимості собою, і перетворення бідності на елемент розкоші. Саме ця логіка, за якою вигляд важить більше за зміст, і робить герої фільму такими впізнаваними.
Окремо згадується ще один мотив — залучення знаменитостей до промоцій, коли обличчя відомих людей стає інструментом рекламної машини, а не виразом справжнього стилю. Тодішня сатира показувала це як абсурд, а нині це одна з основ індустрії.
Тема looksmaxxing, тобто культу «покращення» власної зовнішності, також опиняється в центрі розмови про те, наскільки фільм випередив свій час. Прийом, який у 2001 році сприймався як гротеск, тепер виглядає як прогноз, що збувся.
Для читачів журналу «Гарпер», які цікавляться стилем і культурою, цей погляд назад корисний тим, що показує: моду часто краще розуміють не ті, хто в ній працює, а ті, хто її пародіює.