Каліфорнійський стартап Rainmaker розпочав використовувати безпілотні літальні апарати для засіву хмар, щоб штучно стимулювати випадання дощу. Технологія покликана пом'якшити дефіцит прісної води, який у Сполучених Штатах набуває дедалі гостріших масштабів через кліматичні зміни та зростання споживання ресурсів центрами обробки даних.
За даними компанії, під час серії випробувань у серпні 2026 року в штаті Аляска було здійснено десять польотів дронів. Розробники оцінюють, що ці операції забезпечили випадання близько 71 922 750 літрів додаткових опадів протягом трьох годин. Робочий процес передбачає скидання в хмари частинок йодиду срібла, які сприяють формуванню та розростанню крижаних кристалів. Згодом ці кристали випадають на поверхню у вигляді дощу.
Використовувані дрони сконструйовані для роботи в умовах низьких температур на висоті 4572 метри. Це дозволяє замінити пілотовану авіацію, яка традиційно застосовувалася для подібних операцій із 1940-х років. Автономні системи здатні самостійно ідентифікувати ділянки хмарного покриву, придатні для обробки, та здійснювати маневри відповідно до локальних атмосферних умов. Такий підхід мінімізує ризики для екіпажів під час польотів у складних метеорологічних ситуаціях, які раніше потребували безпосередньої присутності людини для управління розпиленням реагентів у повітряному просторі.
Проблема дефіциту води особливо помітна у західних та південно-західних регіонах США. Приблизно 8 відсотків населення країни вже проживає в умовах постійного браку вологи. Науковці зазначають, що інтенсивні зливи не вирішують проблему, оскільки ґрунт та підземні водоносні горизонти неспроможні ефективно акумулювати вологу, яка випадає за короткий проміжок часу під час таких погодних явищ.
Метод засіву хмар має суттєві фізичні обмеження. Він не здатен створювати вологу за відсутності хмарного покриву. У періоди посухи або в регіонах з надмірною сухістю ефективність таких дій дорівнює нулю, оскільки ключовим фактором є наявність готових атмосферних утворень. Державний звіт за 2024 рік свідчить, що результативність подібних маніпуляцій коливається від 0 до 20 відсотків збільшення обсягу опадів. Rainmaker намагається підвищити ці показники за рахунок точного наведення дронів на найбільш сприятливі ділянки хмар.
Аналіз даних, зібраних за допомогою радарів та супутників після проведення кожної місії, дозволяє фіксувати точний обсяг випадіння опадів. Це допомагає компанії коригувати алгоритми дій та прогнозувати ефективність подальших вильотів в умовах постійних змін погоди.
Проте використання таких технологій зіткнулося з активним спротивом на законодавчому рівні. На даний момент три штати США вже ухвалили закони, які забороняють модифікацію погоди, а органи місцевого самоврядування вимагають посилення контролю над діями приватних компаній, що втручаються у природні цикли. Окремим предметом дискусій серед законодавців залишається питання безпеки йодиду срібла, який використовується як основний реагент для провокування дощу.
Рахункова палата США та Всесвітня метеорологічна організація поки не виявили значних негативних впливів на здоров'я людей або стан навколишнього середовища. Однак обидві інституції наголошують на необхідності проведення додаткових досліджень, особливо у разі значного нарощування масштабів використання даної речовини. Тим часом у Китаї подібну практику вже активно впроваджують для регулювання кількості опадів та мінімізації рівнів атмосферного забруднення.