Нові дата-центри для штучного інтелекту в Арізоні стикаються з масовим спротивом мешканців, і головна причина проста: їм потрібна вода, якої в штаті і так бракує. Ще недавно місцева влада вітала подібні проєкти так само охоче, як і виробництво мікрочипів, але тепер ставлення змінилося. Саме тому пояснення цього розвороту варто починати з того, як Арізона прийшла до TSMC.
Завод Taiwan Semiconductor Manufacturing Company у Фенiксі — найбільше підприємство з виробництва чипів на цей бік Тихого океану. Його поява стала результатом ставки, яку місто зробило ще до пандемії, аби оживити економіку, що так і не відновилася після Великої рецесії. У 2020 році TSMC оголосила про відкриття передового напівпровідникового заводу, так званого fab, у Фенiксі. Спочатку компанія обіцяла вкласти в економіку штату 12 мільярдів доларів до 2029 року. Відтоді прогнозовані інвестиції зросли до 265 мільярдів доларів, що, за словами компанії, є найбільшими прямими іноземними інвестиціями в історію США.
Керівниця економічного розвитку Фенiкса Крістін Маккей, уродженка штату, називає цей проєкт своєю заслугою. За її словами, її офіс спершу спитав керівництво TSMC, чого бракує Арізоні, а потім три роки працював над закриттям цих питань. Друга фабрика вже введена в роботу на раніше занедбаній ділянці північного Фенiкса, третя перебуває в будівництві, а кілька наступних у планах. Маккей виводить із цього новий порядок речей: поруч із традиційними «п'ятьма C» — худобою, міддю, бавовною, цитрусовими і кліматом — з'явилося шосте, «chips».
Проблема в тому, що і TSMC, і дата-центри споживають те саме обмежене ресурс. За даними видання, TSMC витрачає близько 5 мільйонів галонів води на день, які надходять із муніципального водопостачання Фенiкса. Для порівняння, гігантський дата-центр Google у The Dalles в Орегоні використовує близько 1,5 мільйона галонів на день, тобто приблизно третину споживання арізонського комплексу TSMC. Компанії, які планують нові дата-центри, обіцяють робочі місця, податкові надходження й інфраструктуру, а натомість просять воду і запевняють, що її знадобиться не так багато, як можна очікувати.
Цих запевнень мешканцям, схоже, недостатньо. Штат незабаром втратить доступ майже до 30 відсотків води, яку отримує з річки Колорадо, і це змушує по-іншому дивитися на кожен новий проєкт. Дата-центри, більші й вимогливіші, ніж перша хвиля, зустрічають протести по всьому штату, від Фенiкса до Тусона. Опір об'єднав широку, на диво двопартійну коаліцію місцевих жителів, які за останні два роки самі розібралися в зонуванні, землекористуванні й споживанні води. На засіданнях міської ради люди вишиковуються в чергу десятками, щоб висловитися проти таких проєктів.
Для українського ринку цей сюжет має прямий відгук. Ми теж бачимо, як інтенсивні обчислення, дата-центри та ШІ-інструменти вимагають ресурсів, а компанії під час вибору локації дедалі частіше мусять рахувати не лише податки і кадри, а й енергію та воду. Для команд, які працюють з хмарними сервісами та ШІ, це нагадування: вартість інфраструктури — це не тільки рахунок від провайдера, а й ціна, яку громада платить ресурсами. Варто враховувати її вже на етапі планування бюджету й архітектури.