Українська економіка за роки повномасштабної війни зазнала глибокої трансформації, і її нинішня структура суттєво відрізняється від довоєнної. Головним драйвером зростання став оборонно-промисловий комплекс, тоді як цивільний сектор дедалі більше потерпає від наслідків бойових дій, руйнування бізнес-активів і логістичних проблем. За оцінками експертів, зростання ОПК поки що не означає здорового розвитку всієї економіки.
Головна економістка інвесткомпанії Dragon Capital Олена Білан під час заходу, організованого Центром економічної стратегії, зазначила, що якщо на початку року очікувалося сповільнення зростання цивільного сектору до нуля, то тепер прогнозується від'ємна динаміка — близько 1% падіння економіки поза оборонно-промисловим комплексом. Вона наголосила, що цивільний сектор страждає від ескалації війни, сповільнення споживання та впливу руйнувань.
У Національному банку України погоджуються, що повернення до довоєнної структури економіки малоймовірне. У пресслужбі регулятора зазначили, що економіка й далі трансформуватиметься, а пріоритети природно змістяться в бік більшої технологічності та галузей із вищою доданою вартістю. Одним із ключових прикладів і нових рушіїв у Нацбанку вважають сектор MilTech, який стимулюватиме розвиток суміжних виробництв.
Перед Україною постає головне питання: що станеться з економікою, коли війна перестане бути головним обмеженням, а її наслідки — дефіцит людей, зруйнована інфраструктура, потреба в капіталі та безпекові ризики — залишаться. Олена Білан розповіла, що експерти окремо пропрацьовують сценарій сталого перемир'я, щоб зрозуміти, наскільки швидко за таких умов може відновлюватися економіка, але базовим сценарієм залишається продовження війни.
Окремо експерти аналізують умови, за яких мільйони українців, які виїхали за кордон, зможуть повернутися додому. Старша економістка Центру економічної стратегії Ірина Іпполитова пояснила, що для біженця значення має не пряме порівняння зарплати в Україні із зарплатою чи соціальними виплатами в Німеччині, Польщі або Чехії, а співвідношення доходів і вартості життя. За її словами, вищий рівень матеріального добробуту людини до виїзду з України асоціюється з більшою готовністю повернутися, тоді як кращий нинішній матеріальний стан за кордоном — з нижчими намірами щодо повернення.
Завідувач відділу міграційних досліджень Інституту демографії та проблем якості життя НАН України Олексій Позняк нагадав, що ще до повномасштабної війни науковці орієнтувалися на поріг у 70% від закордонної зарплати як достатній стимул, щоб утримати людину в Україні. Тепер логіка інша: йдеться не про утримання, а про переїзд назад, тому стимулювати повернення, ймовірно, буде рівень у 80-90% від заробітків за кордоном.
Водночас гроші — не єдиний і навіть не головний чинник. Олексій Позняк звертає увагу на психологічний бар'єр: багато українок за кордоном працюють не за фахом, що впливає на їхнє сприйняття перспектив повернення. Для ухвалення рішення важливі також безпека, доступне житло, можливість працювати за спеціальністю та загальна якість життя в Україні.
Експерти сходяться на думці, що для стійкого повоєнного відновлення Україні потрібні не лише високі зарплати, а й інституційні реформи, захист власності та верховенство права. Зовнішня підтримка має стати мостом, а не постійною моделлю, а основою зростання — приватні інвестиції та власний бізнес. Дефіцит кадрів, який відчувається вже зараз, потребує підвищення продуктивності, автоматизації, перекваліфікації та залучення старших працівників і трудових мігрантів.