У серіалі «Ліхтарі» Опікуни не мають типових рис лиходіїв — вони не прагнуть знищити світ і не керуються особистою помстою. Проте саме вони сприймаються як головна загроза, і причина цього криється в тому, як серіал трактує владу та її наслідки.
Опікуни — це структура, яка з дитинства готує Джона до ролі Ліхтаря. Вони не пропонують вибір, а формують його як інструмент. Їхня мета — зберегти порядок, але методи, якими вони цього досягають, позбавляють людину права на сумнів. У п'ятому епізоді під назвою «Світло згасло» це стає очевидним: Джон усвідомлює, що влада без розуміння її наслідків руйнує особистість. Якщо стати схожим на Гала — того, хто тримається за перстень лише тому, що не знає нічого іншого, — це те, чого Джон не хоче.
Гал, який став Ліхтарем, побудував навколо цього всю свою особистість. Він не уявляє себе без персня і не готовий відмовитися від сили навіть тоді, коли вона завдає шкоди. Опікуни ж фактично створили систему, у якій така залежність є нормою. Вони не виступають як вороги у прямому сенсі, але їхній вплив призводить до того, що людина втрачає здатність обирати власний шлях. Саме тому глядачі схильні бачити в них лиходіїв — не через злі наміри, а через байдужість до індивідуальної свободи.
Конфлікт між Джоном і Опікунами загострюється в п'ятому епізоді, коли головний герой кидає їм виклик і відмовляється від сили. Це рішення змінює правила гри, адже вперше хтось із середини системи ставить під сумнів її основи. Серіал не пропонує простих відповідей: він показує, що навіть ті, хто прагне порядку, можуть стати джерелом руйнування, якщо не визнають права на сумнів.
Таким чином, «Ліхтарі» використовують Опікунів не як класичних антагоністів, а як уособлення небезпеки влади без рефлексії. Їхня роль у сюжеті — не перемогти у битві, а змусити глядача замислитися над тим, де закінчується порядок і починається контроль. І саме це робить їх одними з найпереконливіших «лиходіїв» сучасного телебачення.