Китайський надлишок виробничих потужностей є «фактом життя», і виробники Південно-Східної Азії мають будувати заводи достатнього масштабу, щоб продавати по всьому регіону, інакше їх витіснять з ринку. Про це у вівторок заявив Thammasak Sethaudom, президент і генеральний директор тайського промислового конгломерату Siam Cement Group (SCG). Виступ відбувся на саміті Fortune Southeast Asia 500 у Хошиміні 3 листопада.
«Якщо подивитися на поточну ситуацію, ми стикаємося з надлишком потужностей материкового Китаю», — сказав Thammasak Sethaudom. За його словами, з Китаю в увесь регіон надходить багато якісної та конкурентоспроможної продукції, і для SCG це є фактом, до якого доводиться адаптуватися. Надлишок потужностей означає, що заводи можуть виробляти більше, ніж купують споживачі.
Найсильніше тиск відчувається в нафтохімії, яка постачає базові матеріали для пластмас та інших промислових виробів. За даними дослідницької фірми ICIS, експорт Китаю поліпропілену, поширеного пластику, зріс з 1,3 млн тонн у 2022 році до 3,1 млн тонн у 2025 році. Аналітик ICIS оцінює, що у 2026 році експорт може досягти приблизно 5,1 млн тонн, якщо збережеться темп січня–травня. Thammasak Sethaudom вважає, що окремі ринки Південно-Східної Азії занадто малі, щоб самостійно поглинути такий тиск. «Масштабу, який виробляє лише для В’єтнаму, може бути недостатньо, — сказав він. — Потрібен масштаб, який працює на весь АСЕАН».
За словами топ-менеджера, протягом останнього року компанія демонтує старі невеликі заводи та будує великі. Він навів приклад нового керамічного заводу у В’єтнамі, який значно більший за попередній. Окремо він назвав поширеним хибним уявленням думку, що автоматизація потрібна переважно для скорочення витрат на працю. Більша перевага, за його словами, полягає в якості, адже точність роботів значно вища за людську.
Тим часом у нафтохімічному секторі SCG Chemicals 28 жовтня подала заявку на об’єднання свого бізнесу з олефінами та поліолефінами в Таїланді з бізнесом PTT Global Chemical, найбільшої нафтохімічної компанії країни. Угода оцінює об’єднані активи в 187 млрд тайських батів (5,5 млрд доларів США). SCG Chemicals отримала б 44% нової структури, а голосування акціонерів заплановане на 3 грудня. У заяві на момент оголошення Thammasak Sethaudom зазначав, що глобальна галузь олефінів і поліолефінів переживає дедалі жорсткішу конкуренцію, що тисне на маржу та рівень завантаження виробництв.
Інші учасники дискусії, навпаки, оптимістично оцінили здатність регіону підніматися ланцюжком доданої вартості. Salil Chari, регіональний президент FedEx по Азійсько-Тихоокеанському регіону, розповів про клієнта у В’єтнамі, який раніше випускав промислові з’єднувачі, а тепер виготовляє волоконно-оптичні кабелі для центрів обробки даних, що зростають завдяки ШІ. За його словами, FedEx зараз виконує близько 42 рейсів на В’єтнам і з нього, а попит значною мірою формують малі та середні підприємства.
Liher Urbizu, президент і керуючий директор SAP у Південно-Східній Азії, назвав інвестиції в дослідження та розробки способом вибратися з «пастки середнього рівня доходу». За його даними, Південна Корея витрачає на R&D близько 5% ВВП щорічно, Сінгапур — близько 2%, а решта країн АСЕАН — 1% або менше. SAP протягом двох років будує потужності для розробок у регіоні, зокрема лабораторію в Хошиміні, де працюють 500 розробників коду для клієнтів у всьому світі. Urbizu також сказав, що малі та середні підприємства АСЕАН впроваджують ШІ швидше за своїх колег у Європі та США.
Thammasak Sethaudom, своєю чергою, визнав, що SCG не може зрівнятися з бюджетом Китаю на R&D, тож має бути розумнішим у виборі напрямів витрат. «Ми маємо бути розумними», — підсумував він.