Засновник однієї з найбільших інвестиційних фірм світу Рей Далліо пропонує власникам капіталу взяти на себе роль каталізаторів змін. У колонці для Fortune він описує «каталітичне лідерство» як іскру, яка дає змогу запустити ширші перетворення завдяки об’єднанню ресурсів. Мета таких інвестицій — так званий подвійний результат: позитивна соціальна та фінансова віддача одночасно.
Далліо, який понад 60 років працює в глобальному макроінвестуванні та близько 30 років займається філантропією, зазначає, що дедалі більше власників капіталу запитують, як покращити світ. За його словами, головні пріоритети — корисний вплив на людей і природу та помірні особисті витрати. Він підкреслює, що ця позиція є його власною думкою.
На думку Далліо, людство нині має безпрецедентні ресурси для розв’язання п’яти взаємопов’язаних глобальних проблем: некерованого державного боргу, політичної поляризації, конфліктів між державами, кліматичного та природного стресу і технологічних змін. Ключове питання, за його словами, полягає в тому, чи поступиться власний інтерес колективному. Саме тут, на його думку, важлива роль каталізаторів.
Каталізатори беруть на себе ранній ризик, знижують ризики для інших учасників, створюють нові ринки та формують коаліції. Серед джерел такого капіталу автор називає філантропів, благодійні фонди, родинні офіси, імпакт-інвесторів і частину інституцій. Він наголошує, що внесок не обмежується грошима: вплив, аналітичні можливості, час і сприяння з боку урядів мають не менше значення для успіху ініціатив.
Як приклад Далліо згадує ініціативу GAEA, яку запустив Всесвітній економічний форум. До неї долучилися понад 100 лідерів урядів, бізнесу, фінансового сектору та філантропії. Окремо він описує проєкт OceanX — дослідницьку та медійну діяльність з вивчення океану, яку підтримує Далліо. Проєкт надихнувся роботою легендарного дослідника Жака-Іва Кусто, який зробив океан доступним для широкої публіки через фільми та книги.
У межах OceanX з місцевими науковцями ведеться робота біля західного узбережжя Суматри в Індонезії. Результатом стало рішення Індонезії оголосити морську охоронну зону площею 12 мільйонів гектарів. На її створення пішло близько 220 мільйонів доларів, а очікувана чиста вартість для країни до 2045 року, за розрахунками, становитиме 720 мільйонів доларів. Такий підхід автор вважає типовим прикладом роботи каталізатора: невеликий стартовий капітал, поєднаний зі співпрацею з державою та місцевою наукою, породжує значно більший ефект.
Автор також згадує спільну місію молодих дослідників зі США та Китаю в китайських водах. За його словами, такі проєкти показують, що співпраця з океаном може стати платформою для діалогу між державами, які в інших сферах перебувають у напружених відносинах. Далліо розглядає ці приклади як доказ того, що поєднання приватного капіталу, наукових знань і державної підтримки дає відчутні результати.
Його колонка є авторською думкою, і подані в ній висновки належать лише йому. Далліо не оцінює, які саме інструменти мають найбільшу ефективність, і не наводить незалежних оцінок результатів проєктів, однак його приклади можуть слугувати орієнтиром для інвесторів, які шукають способи поєднати прибутковість із суспільною користю.