Українсько-литовська компанія Valkyrie Dynamics залучила €1 млн pre-seed-фінансування на розробку радіолокаційної головки термінального наведення для дронів-перехоплювачів. Раунд очолила паризька венчурна студія Hexa, до нього також приєдналися ангел-інвестори, які працюють в оборонних технологіях. Гроші підуть на першу серійну партію, наступний пристрій і розширення команди.
Продукт називається Heimdall. Це радіолокаційний модуль вагою близько 100 грамів, який встановлюється на перехоплювач і веде його до цілі на заключному етапі. Головна відмінність від відеонаведення в тому, що радар працює в тумані, дощ, сніг і хмарність, коли камера оператора майже нічого не бачить. На останньому етапі перехоплення оператор бачить не відеопотік, а радіолокаційне зображення. Заявлена дальність наведення — приблизно від 100 до 500 метрів до цілі. Саме на цьому відрізку, за логікою розробників, вирішується, чи влучить перехоплювач у ціль.
Heimdall сумісний як із ручним пілотуванням FPV-дронів, так і з автономними модулями наведення. Рішення про удар при цьому залишається за оператором або системою керування перехоплювачем, а не за самим радаром. Цільова собівартість у серійному виробництві — менше €300 за один пристрій. Для порівняння, СЕО компанії Марцін Ковалевський каже, що мета — замінити ракети вартістю близько $3 млн дешевими перехоплювачами, які збивають дрони типу «Шахед».
Компанія вже провела льотні випробування разом з українсько-естонською Korven Systems. Це важливо з практичного боку: тестування з партнером, який сам працює з українськими та європейськими системами протиповітряної оборони, дає змогу перевірити пристрій не лише в лабораторії. За словами засновників, у планах — версії з більшою дальністю виявлення та ширшим полем огляду, тобто розробка не зупиняється на першому прототипі.
Далі Valkyrie Dynamics планує до кінця 2026 року відкрити центри технічної інтеграції в Європі. Вони мають бути пов'язані із закупівельними процесами НАТО, а отже, компанія орієнтується не лише на внутрішній український попит, а й на ринок альянсу. Для команд, що працюють над дронами, це означає, що вимоги до сертифікації, інтеграції та документації будуть жорсткішими, ніж для цивільних продуктів.
Для українських команд, які працюють над дронами та системами протиповітряної оборони, історія показує напрям, що вже стає конкурентним: оборонні технології потребують не лише власної електроніки, а й інтеграції з європейськими закупівлями та інвесторами, які знають ринок оборонних стартапів. Для індустрії digital і продукту це також приклад того, як сенсорна задача — бачити крізь погану погоду — стає головною ціллю розробки, а не допоміжною функцією.