Верховний суд Австралії ухвалив рішення, яке може суттєво змінити правила схвалення проєктів з видобутку викопного палива. Суд задовольнив кліматичний позов громадської ініціативи зі штату Новий Південний Уельс проти великого вугільного концерну та зупинив розширення шахти Mount Pleasant. Відтепер планувальні органи штату при затвердженні таких проєктів мають враховувати викиди, що виникають унаслідок спалювання вугілля за кордоном.
Це перший випадок, коли найвища судова інстанція Австралії розглядала справу в контексті антропогенної зміни клімату. На думку правових експертів, рішення формуватиме практику видачі дозволів для вугільних і газових об'єктів по всій країні. Троє з п'яти суддів дійшли висновку, що планувальна комісія Нового Південного Уельсу, схвалюючи розширення, мала взяти до уваги парникові гази, які утворюються від експорту та спалювання вугілля за межами Австралії.
Ідеться про плани компанії MACH Energy подвоїти річний видобуток на шахті Mount Pleasant у регіоні Хантер-Веллі до 21 мільйона тонн і продовжити роботу до 2048 року. Загалом мало бути видобуто 444 мільйони тонн вугілля. За оцінками експертів, спалювання цієї сировини призвело б до викидів понад 870 мільйонів тонн парникових газів, причому майже виключно за кордоном, оскільки вугілля призначене на експорт.
За даними позивачів, 98 відсотків викидів від проєкту припадає на так звані Scope-3 — викиди, що виникають лише під час спалювання викопного палива за кордоном. Вони взагалі не враховуються в національному балансі парникових газів Австралії. Натомість проєкти з прямим вуглецевим слідом понад 100 тисяч тонн CO2-еквіваленту (Scope-1 і Scope-2) підпадають під вимоги щорічного скорочення на 4,9 відсотка або застосування компенсаційних заходів чи вуглецевих сертифікатів. Саме ця прогалина, за твердженням позивачів, стала центральним пунктом справи.
Суддя Джеймс Едельман сформулював це у рішенні так: «Зосередившись виключно на двох відсотках викидів проєкту, комісія не перевірила, чи слід запровадити умови, аби гарантувати максимальне скорочення викидів парникових газів».
Позов проти розширення шахти ініціювали пенсіонери-вчителі Венді Вейлз і Тоні Лонерган разом із місцевою кліматичною групою. Пара мешкає на фермі безпосередньо біля шахти в містечку Масуеллбрук у відомому виноробному регіоні Хантер-Веллі. Чотири роки група боролася проти розширення кар'єру: спочатку суд Нового Південного Уельсу виніс рішення на користь MACH Energy, але минулого року апеляційний суд штату став на бік ініціативи, встановивши, що планувальна комісія мала перевірити вплив усіх викидів на довкілля, включно з тими, що виникають за кордоном. Після цього MACH Energy звернулася до Верховного суду.
Після оголошення рішення Венді Вейлз сказала в коментарі виданню Guardian: «Коли ми починали, люди вважали нас божевільними — маленька громадська ініціатива, яка кидає виклик вугільному концерну вартістю в мільярди й доводить, що кліматична шкода від спалювання цього вугілля — теж наша проблема». За її словами, «довга подорож завжди починається з першого кроку». В інтерв'ю австралійському телеканалу ABC вона наголосила: «Ми не можемо видобувати вугілля, відправляти його за кордон, спостерігати, як воно підживлює зміну клімату, а потім вдавати, що наслідки нас не стосуються». Вейлз додала, що посухи, лісові пожежі та повені безпосередньо пов'язані з парниковими газами, а масштабні проєкти з викопного палива «буквально підливають оливи у вогонь».
MACH Energy опублікувала після рішення заяву, в якій пообіцяла ретельно його вивчити. Компанія зазначила, що подала апеляцію, аби отримати ясність щодо обсягу зобов'язань при ухваленні екологічних рішень, і планує працювати з органами влади, урядами та місцевими громадами, щоб зрозуміти практичні наслідки. Вона також заявила, що розгляне «всі доступні варіанти» для збереження довгострокової роботи шахти.
Рішення австралійського Верховного суду вписується в серію подібних справ у світі. У липні 2025 року Міжнародний суд ООН у консультативному висновку встановив, що держави, як-от Австралія, залишаються відповідальними за викиди, спричинені експортом і спалюванням викопного палива в інших країнах. У висновку наголошувалося, що зобов'язання щодо захисту кліматичної системи лежать не лише на споживачах і кінцевих користувачах, а й охоплюють такі види діяльності, як продовження виробництва, ліцензування та субсидування викопного палива.