Долорес Ерта, співзасновниця профспілки United Farm Workers, яка добивалася кращих умов праці на полях із фруктами й овочами в США та придумала гасло «Sí, se puede!», померла у віці 96 років. Її родина повідомила, що вона померла в середу вдома. У заяві, поширеній через її фонд, родичі написали, що планують вшанувати її життя і спадщину.
Ерта залишалася активною до глибокої старості. Вона брала участь у протестах і виступала по всій країні на теми расової нерівності, бідності, прав ЛГБТQ+ і жіночих прав від імені свого фонду, який базується в Бейкерсфілді, штат Каліфорнія. Її гасло, що перекладається як «Так, це можливо», спиралося на переконання, що люди, які діють разом, можуть змінити ситуацію. Саме воно стало поширеним закликом у громадських рухах.
За свою роботу Ерта отримала найвищу цивільну нагороду країни, Президентську медаль Свободи. Під час її вручення у 2012 році президент Барак Обама назвав її наполегливим лідером і зазначив, що запозичив її гасло для своєї кампанії 2008 року.
Ерта народилася у 1930 році в Доусоні, штат Нью-Мексико, у родині шахтаря й профспілкового активіста, який обирався до законодавчих зборів штату. Після розлучення батьків мати привезла її з братами до Каліфорнії. Серед робітничих сімей різного походження вона навчилася самостійності, співчуття й активізму.
Працюючи вчителькою початкової школи в сільськогосподарській долині Сан-Хоакін, Ерта побачила, що її учні приходять голодними й без взуття. Вона вирішила, що зможе зробити більше, організовуючи сільськогосподарських робітників. У 1962 році разом із Сезаром Чавесом вона заснувала Національну асоціацію фермерських робітників, яка згодом стала United Farm Workers of America. Вона була ключовою лідеркою й переговірницею профспілки, брала участь у п’ятирічному «Деланському страйку винограду» і домовлялася про колективні договори, зокрема про перші медичні та соціальні програми для фермерських працівників.
У 1968 році Ерта працювала з сенатором Робертом Кеннеді під час його президентської кампанії в Каліфорнії. Після перемоги Кеннеді на праймеріз він публічно подякував їй, а незабаром його було вбито. Ерта пережила цю трагедію і продовжила організовувати протести. За участь в акціях профспілки її заарештовували 22 рази. У 1988 році під час протесту проти позиції республіканця Джорджа Буша-старшого щодо бойкоту винограду UFW її жорстоко побило поліцейським кийком: вона отримала три зламані ребра й важку травму селезінки та потребувала понад десятка переливань крові. Згодом вона уклала мирову угоду з містом.
Пізніше Ерта зосередилася на правах жінок і закликала латиноамериканок балотуватися на державні посади. Вона також підтримувала демократичних президентів Білла Клінтона, Барака Обаму та Джо Байдена, а губернатор Каліфорнії Ґевін Ньюсом вважав її близькою подругою.
У 2026 році Ерта публічно розповіла, що в 1960-х роках зазнала сексуального насильства з боку співзасновника руху Сезара Чавеса, що призвело до народження двох дітей. Вона зберігала цю таємницю понад 60 років, побоюючись, що її визнання підірве її життєву справу та прогрес, досягнутий для працівників. У інтерв’ю медіа Latino USA вона сказала, що це був її особистий біль і її хрест, але вона вважала, що мовчання того було варте. Від початку 1970-х її життєвим партнером був Річард Чавес, брат Сезара, з яким вона мала ще чотирьох дітей. Крім того, у неї було семеро дітей від двох попередніх шлюбів.
Син Ерти Еміліо Ерта, один із її 13 дітей, сказав в інтерв’ю, що саме мужність матері визначила її життєву роботу: створити профспілку для фермерських працівників означало змагатися з сільським господарством, яке й досі є потужною галуззю, і для цього потрібна була велика мужність.