Wireva

Tesla, Porsche і Alfa Romeo по-різному відповідають, навіщо авто, коли його веде софт

Три презентації за один тиждень жовтня показали три різні відповіді на питання, що таке автомобіль, коли водіння можна передати програмному забезпеченню. Для продуктових команд це питання про цінність, а не про функції.

Матеріал підготовлено за допомогою ШІ під редакційною відповідальністю Haydamax OÜ.

Tesla, Porsche і Alfa Romeo майже одночасно показали три концепти, і кожен відповів на одне й те саме питання по-своєму: навіщо потрібна машина, якщо її може вести софт. Жовтень був насичений для автомобільних ентузіастів: Alfa Romeo представила концепт Cuorerosso на Паризькому автосалоні 12 жовтня, Porsche показала Mission S у Нью-Йорку, а Tesla нарешті презентувала обіцяний Roadster. Автор матеріалу Fast Company, сам «альфіста», розглядає ці машини не лише як автомобільні події, а як приклад того, як бізнес формує продукт навколо людського досвіду.

Tesla зробила ставку на видовище. Roadster має чотири версії, найефектніша з яких, Rocket, використовує стиснене повітря, щоб відірвати авто від землі й опустити назад. За оцінкою компанії, машина розганяється до 60 миль на годину за 0,59 секунди, а швидші версії, за заявою Tesla, здатні досягати 230 миль на годину. Кермо й гальма працюють виключно через дроти й софт, без прямого механічного зв'язку. Top Gear охарактеризував машину як здебільшого марну й водночас абсолютно захопливу, і автор цю оцінку приймає як комплімент. Людина в цій моделі є глядачем, а машина зіркою.

Porsche пішла протилежним шляхом. Mission S, середньомоторний концепт для нової лінійки суперкарів над 911, показали на пірсі в Квінсі, де компанія колись презентувала 550 Spyder у 1953 році. У салоні немає центрального екрана та екрана для пасажира: телефон кріпиться на місці й стає дисплеєм. Водій бачить п'ять круглих приладів зі справжньою механічною стрілкою тахометра. Ця ставка має не лише дизайнерський, а й фінансовий сенс: компанія відчуває тиск, і генеральний директор Міхаель Лейтерс, за словами автора, відповідає на нього ставкою на впізнаваність, тобто на те, що Porsche має бути впізнаваною з першого погляду.

Alfa Romeo назвала свій концепт на честь серця. Cuorerosso завдовжки 4,7 метра, це чотиримісне купе кольору, що темніє майже до чорного залежно від освітлення. Одна з запропонованих конфігурацій поєднує 2,9-літровий V6 з повноцінною гібридною системою та повним приводом. Компанія подає авто як маніфест, а не як попередній перегляд серійної моделі. Принцип, який Alfa називає Bellezza Necessaria, тобто необхідна краса, полягає в тому, щоб залишати лише те, що служить водієві. Режим приладової панелі Concentrato показує водієві тим менше інформації, чим він більше залучений у водіння. Кермо теж керується дротами, як у Tesla, але тут технологія служить іншій меті. Santo Ficili, CEO Alfa Romeo і Maserati, сказав: «Технології, функціональність і якість завжди служать емоціям і задоволенню від водіння».

Цей контраст має пряме відношення до продуктових команд. Автор пояснює, що ШІ робить можливості дешевими: пісню, відео, застосунок чи бізнес-план тепер можна створити за частку колишнього часу, а інженерія фізичних продуктів рухається в тому ж напрямку. Коли вартість перетворення ідеї на продукт падає, перевага першого виходу на ринок з новою можливістю теж зменшується. Можливість більше не є стійким диференціатором. Швидкий розгін Roadster за 0,59 секунди колись побʼють, і цифра перетвориться з головної ознаки машини на рядок у таблиці порівнянь. Коли можливість доступна всім, вона перестає щось казати про компанію, яка нею володіє.

Тому, за логікою матеріалу, визначати компанію дедалі більше починає смак і емоційний вплив, який він створює. Смак, як його описує автор, це знання про те, що належить продукту, а що ні. Для української команди з digital-продуктом, яка конкурує з великими платформами та сервісами, це означає просту практичну думку: функції легко скопіювати, а рішення про те, чого в продукті не буде, важче. Якщо ШІ стає стандартним інструментом розробки й контенту, відрізнятися доведеться через відбір і тон, а не через сам факт наявності можливості.