Вчителька японської мови зі Львова Катерина Філенко розповіла, що викладачі цієї мови в українській школі отримують ту саму оплату, що й вчителі інших іноземних мов, і жодної надбавки за рідкісну мову не передбачено. Про це вона поділилася в інтерв’ю виданню Styler, розмова з яким також охоплює поширені стереотипи про вивчення японської.
Філенко працює у львівській школі «Будокан». За її словами, зарплата залежить від стажу, навчального навантаження та атестаційної категорії. За даними, які наводяться в матеріалі, учителі отримують приблизно від 12 до 17 тисяч гривень на місяць. Вона зазначила, що найбільше її втомлюють вигорання, переривання занять через сирени повітряної тривоги та паперова робота наприкінці семестру. Саме ці чинники, за її словами, найчастіше впливають на самопочуття викладачів, які працюють у сучасних умовах.
Окрему частину розмови вчителька присвятила аніме. За її словами, цей формат допомагає частково розширити словниковий запас, однак не забезпечує вільного володіння мовою. Особливо це стосується фентезійної лексики з аніме, яка рідко стає в пригоді в повсякденному спілкуванні. Справжня мовна практика, на її думку, потребує живої розмови та систематичних занять з викладачем, а не лише перегляду серій.
Велику увагу Філенко приділила ієрогліфам, або кандзі. Навіть просунуті учні, за її словами, мають постійно відпрацьовувати написання від руки, адже без цього знання швидко втрачаються. У її школі за написання кандзі щосеместру виставляється окрема оцінка, тож цей навик оцінюється так само уважно, як і інші мовні компетенції. Вона також наголосила, що висока успішність у школі ще не гарантує розмовних навичок, адже учні часто плутають упізнавання слів із їх справжнім запам’ятовуванням.
Вчителька пояснила і низку культурних нюансів. Японське «так» може означати лише те, що співрозмовник слухає, а не погоджується з вами, і непорозуміння на цьому ґрунті трапляються часто. Батькам, які хочуть поговорити про навчання дитини, вона радить записуватися на зустріч заздалегідь. Конфліктні питання, за її словами, краще вирішувати за участю адміністрації школи, щоб уникнути непорозумінь і знайти рішення, прийнятне для всіх сторін.
Філенко розповіла також про поїздку до Японії, зокрема про Токійську міжнародну японську школу, де учасники щодня писали кандзі. Цей досвід, за її словами, показав, наскільки систематичним має бути навчання. Під час візиту вона розповідала японцям українську історію та згадувала агресію 2014 року, що для неї стало важливою частиною розмови про власну країну за кордоном. Крім роботи в школі, вона займається приватними індивідуальними заняттями, які не обмежені вимогами навчальної програми і дають змогу працювати з конкретними потребами учня.
За словами викладачки, самостійно вивчати японську можна, якщо є мотивація, однак початківцям заважають прогалини в базовій граматиці. Без міцної основи складно переходити до читання й розмови, тому на старті важливо приділяти увагу правилам мови. Її досвід, за матеріалом, показує, що успіх у вивченні залежить не від одного інструменту, а від регулярної роботи з письмом, граматикою та розмовною практикою.